Проблема: Травма

Про вплив психологічної травми за людину.

Вибір сценарію

Як обрати тему та сценарій для малювання історії?

Тест 1: Яку історію створити для вашої дитини?

Мета тесту: Допомогти батькам визначити тему інтерактивної історії для спілкування з дитиною, виходячи з її емоційного стану та потреб.

Інструкція: Оберіть варіант, який найбільше відповідає вашій ситуації.

Виконати Тест 1

  1. Як ви оцінюєте поточний стан дитини?

    • a) Дитина виглядає засмученою чи наляканою.
    • b) Дитина проявляє замкнутість або агресію.
    • c) Дитина почувається щасливою, але їй важко прийняти похвалу.
    • d) Дитина невпевнена в собі або не бачить свого майбутнього.

  2. Що найбільше турбує вас у поведінці дитини?

    • a) Вона не може описати свої почуття чи емоції.
    • b) Вона не реагує на підтримку або уникає розмов.
    • c) Вона відчуває гордість, але соромиться говорити про свої успіхи.
    • d) Вона часто тривожна, має страхи чи уникає розмов про майбутнє.

  3. Чи спостерігали ви якісь значні події, які могли вплинути на дитину?

    • a) Дитина була свідком конфлікту або пережила травматичну подію.
    • b) Очікуються великі зміни в житті дитини (переїзд, нова школа).
    • c) Жодних значних подій, але дитина виглядає невпевненою у своїх силах.
    • d) Дитина нещодавно досягла чогось важливого, але її потрібно мотивувати далі.

  4. Як би ви описали стосунки в родині?

    • a) Інколи не вистачає контакту або розуміння.
    • b) Є труднощі у щоденній комунікації з дитиною.
    • c) Стосунки хороші, але дитині потрібна емоційна підтримка.
    • d) У сім’ї гармонія, але хочеться підтримувати успіхи дитини.

Результати:

  • Більшість відповідей “a”: Оберіть історії з категорії «Історії як пояснення прожитого/побаченого». Вони допоможуть дитині зрозуміти складні ситуації, пережити травматичні події або горе, а також впоратися зі своїми емоціями.
  • Більшість відповідей “b”: Вам підійдуть історії з категорії «Емоційний пазл». Вони допоможуть дитині впоратися зі страхами, небажаною поведінкою, агресією чи підготуватися до важливих змін у житті.
  • Більшість відповідей “c”: Створіть історію з категорії «Історія успіху», яка допоможе дитині прийняти похвалу, відчути гордість за свої досягнення, подолати сором’язливість і знайти мотивацію для нових звершень.
  • Більшість відповідей “d”: Історії з категорії «Катастрофа» – «Міцний одяг» допоможуть вашій дитині формувати впевненість у собі, побачити своє майбутнє та подолати знецінення себе чи інших.

Цей підхід дозволяє автоматично підібрати відповідну категорію історій для розвитку дитини залежно від її стану та потреб.

Виконайте Тест 2 у разі якщо за результатами Тест 1 вам потрібно обрати історію з категорії "Історії як пояснення прожитого/побаченого".

Тест 2: Чи може ваша дитина потребувати допомоги через травматичний досвід?

Мета тесту:
Допомогти визначити, чи пережила ваша дитина травматичну ситуацію, яка може впливати на її емоційний та фізичний стан, та чи є потреба звернутися до спеціаліста.

Інструкція:
Відповідайте на питання, які найкраще описують ситуацію та стан вашої дитини.

Виконати Тест 2

Частина 1: Чи пережила ваша дитина травматичну ситуацію?

  1. Чи мала місце одна з наступних ситуацій у житті дитини? (оберіть всі, що підходять):
    • a) Фізичне або сексуальне насильство.
    • b) Відкинення, емоційне насильство або зрада довіри близькою людиною.
    • c) Смерть, розлука чи важка хвороба дорогої людини.
    • d) Домашнє насильство, яке дитина бачила на власні очі.
    • e) Автомобільна аварія, катастрофа або стихійне лихо.
    • f) Залякування, насмішки, знущання у школі.
    • g) Болісні медичні процедури чи загроза здоров’ю.
    • h) Свідчення насильства (перестрілки, бійки, пограбування тощо).
    • i) Дії поліції або арешт когось із близьких.
    • j) Військові дії.

Частина 2: Ознаки емоційного стану дитини

  1. Чи помічаєте ви у дитини нав’язливі спогади або реакції на травму?

    • a) Так, вона часто згадує травматичну подію та відчуває сильний стрес.
    • b) Інколи згадує, але без сильної емоційної реакції.
    • c) Ні, таких спогадів немає.

  2. Чи має дитина порушення сну?

    • a) Постійно: страшні сни або труднощі із засинанням.
    • b) Інколи спить погано після напруженого дня.
    • c) Ні, проблем зі сном немає.

  3. Чи помічаєте фізичні симптоми без очевидної причини?

    • a) Головний біль, болі в животі, відсутність апетиту — це часто буває.
    • b) Рідко, але такі скарги були.
    • c) Ні, фізичних скарг немає.

  4. Чи змінився характер спілкування дитини з іншими?

    • a) Так, вона уникає друзів або улюблених занять.
    • b) Її активність трохи зменшилася, але інтерес залишився.
    • c) Ні, вона поводиться як завжди.

Частина 3: Емоційний та поведінковий стан дитини

  1. Чи стала дитина більш роздратованою або агресивною?

    • a) Так, її поведінка значно змінилася в цьому напрямку.
    • b) Інколи вона буває роздратованою.
    • c) Ні, вона поводиться спокійно.

  2. Чи помічаєте у дитини тривогу або страх без видимих причин?

    • a) Вона постійно насторожена або налякана.
    • b) Бувають моменти тривожності.
    • c) Ні, вона виглядає спокійною.

  3. Чи має дитина труднощі зі зосередженням та навчанням?

    • a) Так, їй важко зосередитися та засвоювати нову інформацію.
    • b) Є незначні труднощі, але вони незначні.
    • c) Ні, її увага та здатність вчитися не змінилися.

Результати

  • Частина 1: Якщо ви вибрали одну чи більше відповідей, травматична ситуація могла вплинути на дитину.
  • Частини 2 та 3:
    • Переважно “a”: У вашої дитини можуть бути ознаки ПТСР. Рекомендується звернутися до психолога чи психотерапевта для детальної оцінки та допомоги.
    • Переважно “b”: У дитини можуть бути окремі симптоми стресу, що вимагають вашої уваги. Варто підтримати дитину, створити безпечну атмосферу вдома та при необхідності проконсультуватися зі спеціалістом. Інтерактивна історія про минуле, якщо сталось щось недобре.
    • Переважно “c”: Значних ознак посттравматичного стресу немає. Однак важливо продовжувати стежити за емоційним станом дитини та забезпечувати їй підтримку. Інтерактивна історія про минуле, якщо сталось щось недобре.

Примітка:
Цей тест допоможе виявити можливі наслідки травматичних подій і зорієнтувати батьків у виборі подальших дій.

Побудова історії

Схема побудови історії

Думки, емоції, поведінка і тілесні прояви в історії та діалогу
У когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) Схема побудови історії та діалогу передбачає структурований підхід до дослідження того, як думки, емоції, поведінка і тілесні прояви взаємодіють і впливають одна на одну. Цей метод допомагає людям, особливо дітям, зрозуміти зв’язок між тим, що вони думають, відчувають, роблять і як їхнє тіло реагує. Терапевти використовують цю схему, щоб допомогти дітям та дорослим розбити стресову або неприємну подію на зрозумілі частини. Розглядаючи думку, емоцію, поведінку і тілесні прояви окремо, клієнти починають бачити закономірності й розуміти, як їхній розум і тіло реагують на тригери.

1. Думка (Що думаємо?)

Пояснення: Це переконання, сприйняття або інтерпретація людиною ситуації. Важливо визначити конкретну думку або ідею, яка виникає у відповідь на подію. Приклад: Якщо дитина бачить собаку, яка біжить до неї, її думка може бути: «Собака збирається мене вкусити», що відображає страх або очікування небезпеки.

2. Емоція (Що відчуваємо?)

Пояснення: Це почуття або емоційні стани, що виникають у результаті думок. В КПТ важливо чітко позначити і зрозуміти ці емоції. Приклад: У наведеній ситуації дитина може відчувати страх, тривогу або навіть паніку у відповідь на думку про укус.

3. Поведінка (Що робить або говорить?)

Пояснення: Це будь-які дії або вербальні вирази, що виникають унаслідок думки й емоційної реакції. Поведінка часто показує, як людина виражає або справляється зі своїми емоціями. Приклад: Дитина може закричати, втекти або спробувати заховатися, щоб захистити себе від уявної загрози.

4. Тілесні прояви (Що з нами відбувається?)

Пояснення: Це фізичні реакції, що супроводжують емоційний і когнітивний досвід. Тілесні прояви часто є прямою відповіддю на емоційний стан і можуть включати зміну серцебиття, напругу м’язів, пітливість або інші фізичні симптоми стресу. Приклад: Дитина може відчувати, як прискорюється серцебиття, пітніють долоні або виникає відчуття здавлення в грудях при страху.

Гейміфікація малюнків

Як застосовувати гейміфікацію до малюнків з травматичною подією

Гейміфікація малюнків у додатку зроблена на базі методу екрана та технік роботи з картинкою, які використовуються у когнітивно - поведінкової терапії (CPT).

Для чого?

Використовуються при роботі з травматичним досвідом.
Є терапевтичним ритуалом, що допомагає дитині символічно відпустити негативні переживання. Призначені для подолання відчуття відсутності контролю над власними спогадами.

Психологічний ефект

Активна робота над проблемою. Вираження негативних емоцій, які важко виразити словами. Символічне звільнення від травми. Відновлення самоконтроля. Стимул для обговорення і рефлексії.

Увага!

Зверніть увагу при роботі з травматичними образами! Це не професійний сеанс лікування. Не всі методи однаково ефективні для всіх дітей. Процес проходить під контролем дитини, за підтримки дорослого. Варто заохочувати дитину випробувати кожен метод повною мірою та виявити, що для неї найкраще. Якщо певний метод для дитини не ефективний, це не її провина, і на цьому треба наголосити із самого початку.

Метод екрана
Метод екрана зазвичай використовується для того, щоб допомогти людині дистанціюватися від травматичної події, змінюючи спосіб, яким вона її бачить або переживає. Це включає використання візуальних або сенсорних змін, щоб допомогти людині опрацювати травму менш емоційно важким способом. Метод екрана є специфічною технікою для керування емоційною інтенсивністю травматичних спогадів, допомагаючи людині дистанціюватися від події.

Мета: Допомогти людині створити відчуття емоційної дистанції від травматичної пам'яті шляхом зміни того, як вона бачить або переживає цей спогад.

Процес: Це включає візуалізацію травматичної події, як ніби вона відбувається на екрані (як у фільмі), і терапевт допомагає людині змінювати зображення, щоб зменшити емоційну інтенсивність (наприклад, зробити зображення чорно-білим, зменшити його розмір або програвати його в зворотному порядку).

Результат: Метою є зробити травму менш нав'язливою, зменшити емоційну напругу і дати людині відчуття контролю над своїми спогадами.

Техніки
Техніки в CPT є більш широким набором терапевтичних стратегії, що спрямовані на оскарження і переробку спотворених думок, пов'язаних із травмою. Це когнітивно-поведінкові техніки, спрямовані на обробку негативних переконань і емоцій, пов'язаних із травмою. Зміну того, як людина думає про свою травму та її вплив на життя.

Мета: Допомогти людині виявляти, оскаржувати і змінювати когнітивні спотворення, а також переробляти те, як вона думає про себе, інших людей та світ у контексті травми.

Процес: Ці техніки включають письмові завдання, ведення думкових записів та обговорення з терапевтом. Серед технік: когнітивне перебудовування, виявлення шкідливих патернів мислення, розробка здоровіших способів подолання.

Результат: Метою є допомогти людині переробити травму більш адаптивно, зменшуючи симптоми ПТСР і покращуючи загальний психічний стан.

Метод екрану: як це робити?

Запропонуйте дітині геймофіцироваті свої малюнки. Продовжуйте вправу протягом кількох хвилин, щоб дитина змогла потренуватися змінювати різні аспекти зображення.

Увага!

Використовуйте інструмент захисту від знищення Protect в процесі гейміфікації (спалювання, розбивання). Важливо щоб дитина відчувала себе в безпеці та мала можливість захистити важливе для неї. Дитина не повинна випадково знищувати себе, тих кого вона хоче захистити, те що вона хоче захистити на малюнку.

КРОКДЛЯ ЧОГО?
1Роздивись свою картинку травматичної події (зазвичай, це середня картинка історії).Цей крок дозволяє візуально відтворити образ, що викликає емоції, та розпочати роботу з ним, готуючи дитину до змін у сприйнятті травматичної ситуації.
2Спробуй змінити свій малюнок на чорно-біле. [У ПРОЦЕСІ РОЗРОБКИ]Зміна кольорів знижує інтенсивність емоційної реакції на картинку, роблячи образ менш тривожним і легшим для сприйняття.
3Включи функцію програвання історії.Перегляд історії в русі дозволяє дітям дистанціюватися від травматичної події, розглядаючи її як щось зовнішнє та менш загрозливе.
4Зупини кадр.Зупинка на окремому моменті дає можливість дослідити та краще зрозуміти свої емоції, пов’язані з цією частиною історії.
5Знов запусти.Перезапуск історії тренує здатність контролювати сприйняття подій і робить спогади менш лякаючими.
6Спробуй перемотати назад і подивіться, як події відбуваються у зворотному порядку.Перемотування у зворотному порядку створює кумедний або абсурдний ефект, що допомагає зняти напруження та змінити сприйняття травматичної ситуації.
7А тепер нехай зображення відтворюється вперед, але повільно.Повільне відтворення дозволяє краще усвідомити кожен момент та поступово знижує страх перед спогадом.
8Спробуй знову змінити кольори. [У ПРОЦЕСІ РОЗРОБКИ]Зміна кольорів ще більше послаблює емоційний зв'язок з подією та дозволяє дитині почуватися впевненіше.
9Включи функцію, щоб зображення стало нечітким і розпливчастим.Нечіткість зображення допомагає ще більше знизити емоційний вплив, роблячи картину менш чіткою та страшною.
10Спробуй змінити контрастність так, щоб зображення поступово зникло. [У ПРОЦЕСІ РОЗРОБКИ]Поступове зникнення зображення символізує зменшення впливу травматичних спогадів, допомагаючи дитині відчути, що вона може «стерти» травму зі свого розуму.
11Натисни кнопку «Вимкнути». Що сталося?Завершення вправи створює відчуття контролю над ситуацією та дозволяє дитині відчути, що вона може впливати на свої спогади та емоції.

Техніки: як це робити?

1. Техніка дистанції

КРОКДЛЯ ЧОГО?
1Подивись на малюнок того, що з дитиною сталося.Цей крок допомагає дитині усвідомити і візуально зафіксувати травматичний спогад, щоб почати процес дистанціювання від нього.
2Віддалити зображення від себе, роблячи його з кожним разом меншим. Зробіть таким малим, щоб воно зникло.Це важлива частина техніки дистанції: зменшення і віддалення образу дозволяє дитині поступово послаблювати емоційний заряд і відчувати, що ситуація стає менш загрозливою або значущою.

2. Техніка рамки

КРОКДЛЯ ЧОГО?
1На малюнку домальовуємо рамку.Рамка створює візуальну межу, яка допомагає дитині "відокремити" себе від травматичного зображення, додаючи відчуття контролю та безпеки.
2Малюнок переміщуємо подалі від себе або збільшуємо та наближаємо до себе.Переміщення або зміна розміру зображення дозволяє дитині варіювати свою дистанцію від спогаду, що допомагає регулювати емоційну інтенсивність, роблячи ситуацію більш керованою.
3За допомогою гейміфікаторів перевертаємо малюнок, розміщуємо його в різних куточках екрану (імітація перевішування картини), розбиваємо молотком, спалюємо.Цей ігровий підхід дозволяє дитині активно "змінювати" травматичний образ, додаючи елемент творчості та гумору, що зменшує вплив травматичних переживань і допомагає знизити тривогу.

3. Техніка позитивні контр зображення

КРОКДЛЯ ЧОГО?
1В новій рамці просимо дитину намалювати позитивну картинку. Вона накладається на обтяжливий образ.Створення позитивного зображення допомагає дитині сфокусуватися на приємних або заспокійливих моментах, що сприяє зменшенню негативного емоційного впливу від травматичного спогаду.
2Пересувається обтяжливий образ в кут екрану і робимо його маленьким. Його можна переміщувати з кутка в куток, а потім взагалі видалити, щоб залишилося лише позитивне зображення.Зменшення і переміщення обтяжливого образу надає дитині контроль над спогадом, а видалення підкреслює важливість позитивних емоцій, створюючи відчуття полегшення і завершеності.

4. Техніка приховування образу

КРОКДЛЯ ЧОГО?
1Картинку обтяжливого образу вкладають в рамку.Вкладання обтяжливого образу в рамку створює певні межі, допомагаючи дитині дистанціюватися від негативних спогадів і відчувати більше контролю над ними.
2Складають картинку в декілька разів та ховають в сейф або під камінь.Складання та приховування образу символізує захист від негативних емоцій. Це підсилює відчуття безпеки та дозволяє дитині зберігати контроль над спогадом, роблячи його менш доступним і значущим.

5. Техніка руйнування

КРОКДЛЯ ЧОГО?
1Малюнок переміщуємо подалі від себе або збільшуємо та наближаємо до себе.Переміщення образу дозволяє дитині експериментувати з дистанцією, що допомагає зменшити вплив обтяжливих емоцій і змінювати сприйняття ситуації.
2За допомогою гейміфікаторів спалюємо або розбиваємо картинку.Руйнування образу символізує звільнення від негативних емоцій, допомагаючи дитині позбутися стресу і створити відчуття полегшення та контролю над своїми переживаннями.

Результат роботи травмою

У чому полягають покращення від малювання терпевтичних історій

Як зрозуміти, що історія допомогла дитині?

  1. Історія не зашкодила: Навіть якщо зараз дитині не потрібна допомога, або якщо історія не зовсім про її ситуацію, вона все одно буде корисною і безпечною.
  2. Історія має початок і кінець: Це допомагає дитині сприйняти її як завершену та залишити в минулому.
  3. Дитина побачила себе в героєві: Вона впізнала свої почуття чи ситуацію в історії та змогла подивитися на них ніби з боку.
  4. Емоційне залучення: Дитина брала активну участь у створенні історії – обирала героя, придумувала події, малювала ілюстрації. Це зробило процес важливим для неї.
  5. Все зрозуміло і послідовно: У сюжеті зрозуміло, хто що робив і чому.
  6. Ненав’язливий висновок: Історія містить висновок або думку, які не викликають у дитини відчуття тиску чи роздратування.
  7. Зниження негативних почуттів: Обговорення події більше не викликає сильних негативних емоцій.
    • Виняток: Допускаються почуття суму або жалю за втратою, які є природними. Наприклад, після інтенсивної фази жалоби, що виникає через втрату близької людини, з’являється розуміння, що:
      • Емоціями можна керувати свідомо.
      • Жалоба не має асоціюватися з відчуттям загрози чи негативними самопереконання.

Такий підхід дозволяє дитині не лише опрацювати переживання, але й зробити важливі висновки, що сприяють її психологічному зростанню та формуванню стресостійкості.

Схема трансформації думок під час складання історії:

Обтяжливі думки → Цілющі думки

Страх → Відчуття захищеності та впевненості

Хворобливі думки:

  • Я самотній.
  • Я в небезпеці. Я можу померти.
  • Я не здатний нічого зробити.
  • Я безпомічний.
  • Я не можу себе захистити.
  • Я пропав.

Цілющі думки:

  • Завжди є хтось, хто може мені допомогти.
  • Є хтось, хто мене любить.
  • Все минуло. Я вижив.
  • Я можу керувати ситуацією.
  • Я можу собі допомогти. Я можу щось зробити.
  • Я можу (навчитися) себе захистити.
  • Я в безпеці.

Низька самооцінка → Відчуття власної гідності та впевненості у собі

Хворобливі думки:

  • Я погана дитина.
  • Я поганий, я жахливий.
  • Я ні на що не здатний.
  • Я мав би соромитись.
  • Мене не можна любити.
  • Я невдаха.
  • Я невмійко.
  • Я мушу бути таким, як цього хоче Х.
  • Я все роблю погано.
  • Я не важливий для Х.
  • Я не вартий, щоб мене любили (Х).
  • Я не такий.
  • Я дурний.
  • Я слабак.
  • Я ніщо (я незначний).
  • Я не заслуговую, щоб мене любили.
  • Я жахливо виглядаю. Мій… жахливий.

Цілющі думки:

  • Я добра дитина.
  • Зі мною все гаразд.
  • Я можу (чогось) навчитися.
  • Я такий, який є, і це добре.
  • Мене можна любити.
  • Я щасливчик. Я маю право бути щасливим.
  • Я зумію це зробити.
  • Я маю право бути собою.
  • Я маю право на помилки.
  • Я важливий для себе.
  • Я вартий любові.
  • Я такий, як треба.
  • Я можу навчитися на власних помилках.
  • Я сильний. Я можу навчитися бути сильним.
  • Я є я. Я маю право бути собою.
  • Я заслуговую на любов і можу її отримувати.
  • Я в порядку (я нормальний, я вартий любові).

Почуття провини → Прийняття себе та своїх дій

Хворобливі думки:

  • Я винен. Я мав би діяти інакше.
  • Я зробив помилку.
  • Я себе ненавиджу.
  • Я не можу собі довіряти.

Цілющі думки:

  • Я зробив те, що міг.
  • Я навчився на помилці. Я можу навчатися на помилках.
  • Я можу собі пробачити. Я можу себе любити.
  • Я можу собі довіряти (навчитися).

Безпорадність → Контроль і вибір

Хворобливі думки:

  • Я не можу отримати те, що мені потрібно.
  • Я не можу розраховувати на успіх.
  • Я не можу нікому довіряти.
  • Я завжди у всьому винен.
  • Я самотній (мене покинули).
  • Я не можу цього допустити.
  • Я мушу це робити. Я мушу це робити далі.

Цілющі думки:

  • Я можу сам щось зробити.
  • Я можу бути успішним.
  • Я можу вирішувати, кому довіряти.
  • Я можу вирішувати, за що я відповідальний.
  • Я можу знайти друзів.
  • Я можу вирішити, чи допустити це.
  • Я можу це зробити по-іншому. Я маю вибір.
Work In Progress
СценаріЙ: Ключ - Травматичний досвід

ua flag23 December 2024

Ключ (також відомий як Мономіф) - Травматичний досвід

Previous Next