QA Beta

Сценарій: Ключ - Міст

Draw
Tutorials

Міст

Інтерактивні історії для щоденного спілкування.
(Фактично існуючі спогади)
перейти до кроків

Коли це потрібно?

  • Недостатній контакт батьків з дитиною;
  • Дитина не може описати події в своєму житті, свої відчуття та емоції;
  • Загальний розвиток дитини;

Для чого це потрібно?

  • Інтенсивному контакті дорослих із дітьми у надзвичайно захоплюючий спосіб;
  • Розвиткові навичок спілкування;
  • Взаєморозумінню без прямих запитань;
  • Вмінню вести розмову – не перебивати, слухати іншого, планувати наступний малюнок – надзвичайна вправа на концентрацію уваги;
  • Формуванню у дитини концепції , що «Спільні зусилля приносять задоволення і сприяють довірливим стосункам».

Сценарій

Крок І. Початок історіі

Одного разу був собі…
Його звали…
Він робив усе те, що і кожного …:
спочатку він …,
тоді…,
а тоді…,
а тоді…

Крок ІІ. Зображення труднощів

Раптом …
щось чує…,
щось бачить…,
щось відчуває…,
до чогось доторкається…

Крок ІІІ. Пошук мети

Що це таке?
До чого це було подібно?
Я не знаю що це

Крок IV. Дискусія

Що робити?
Може покликати…?
А може голосно закричати?

Крок V. Вирішення

Зробив…
Був гордий за себе…

Особливості складання історії

  1. Короткі й прості:
    Історії повинні бути короткими і зрозумілими, щоб дитина могла легко їх сприймати і активно брати участь. Використовуйте прості слова і короткі речення, щоб підтримати увагу та інтерес дитини.

  2. Цілком довільний початок:
    Початок історії може бути будь-яким і не потребує строгого формату. Ви можете почати з опису будь-якої ситуації або персонажа, важливо, щоб початок був цікавим і привабливим для дитини.

  3. Відсутність «правильно/неправильно»:
    Немає жорстких правил щодо того, як повинна продовжуватися історія. Дайте дитині свободу у виборі напрямку подій і розв’язання ситуації. Це допоможе розвинути її креативність і впевненість у своїх рішеннях.

  4. Невербальний сигнал для участі:
    Встановіть зрозумілий невербальний сигнал (наприклад, підняття руки, погляд або рух головою), який буде використовуватися для того, щоб дитина могла сигналізувати про своє бажання вступити в розповідь. Це допоможе зберегти плавність і порядок під час створення історії.

  5. Спонтанність:
    Історія повинна виникати спонтанно. Дозвольте подіям і персонажам розвиватися органічно, без суворого планування. Це забезпечить натуральність і гнучкість розповіді.

  6. Зміна участі дитини:
    Участь дитини може змінюватися в залежності від її бажання, настрою і віку. Дитина може бути активною або пасивною, вступати в розповідь у будь-який момент або просто слухати. Гнучкість у підході дозволяє адаптувати процес до індивідуальних потреб і стану дитини.

  7. Інтерактивність:
    Підтримуйте інтерактивний формат, щоб дитина могла вносити власні ідеї, ставити питання і пропонувати рішення для розвитку подій. Це сприяє залученню та зацікавленості.

  8. Емоційний відгук:
    Слідкуйте за емоційним станом дитини і реагуйте на її емоції. Якщо дитина виглядає стурбованою чи радісною, інтегруйте ці емоції в історію, щоб підтримати її емоційний стан і сприяти здоровому вираженню почуттів.

  9. Підтримка уяви:
    Заохочуйте дитину використовувати свою уяву, створюючи нові світи і персонажів. Допоможіть їй візуалізувати сценки і події, що допоможе розвинути креативність і абстрактне мислення.


Увага!

  1. Вільний вираз думок і творчості:
    На початку кожної терапевтичної сесії все, що говорить і малює дитина, приймається без оцінки чи корекцій. Це важливо для створення довірливої атмосфери і для стимулювання творчого самовираження дитини.

  2. Адаптація до дитячого мислення:
    Важливо, щоб дорослий був ознайомлений з особливостями дитячого мислення. Це дозволить краще розуміти і підтримувати дитину в процесі створення історій. Додаткова література з цього питання може бути корисною (перелік відповідних джерел в додатку).

  3. Концентрація та гнучкість:
    Інтерактивне спілкування вимагає від дорослого повної концентрації і гнучкості. Необхідно бути готовим до непередбачуваних поворотів і змін в історії, які пропонує дитина.

  4. Альтернативні методи залучення:
    Якщо дитина відмовляється брати участь у створенні історії, почніть з іншого підходу. Можна розпочати з того, що дитина буде сама вигадувати імена головних героїв, описувати їхній зовнішній вигляд, визначати їхній вік і вигадувати для них одяг. Це допоможе їй поступово увійти в процес і відчути себе частиною історії.

  5. Вибір контексту:
    Запропонуйте дитині визначити, в яку пору року або місяць відбувається історія. Це допоможе дитині відчути контроль над сюжетом і сприятиме її залученню в творчу діяльність.

  6. Постійна підтримка:
    Підтримуйте дитину в її ідеях і заохочуйте її до самовираження. Важливо створити таку атмосферу, в якій дитина почуватиметься вільно і безпечно, щоб могла виражати свої думки та емоції.

Ці рекомендації допоможуть зробити процес складання терапевтичних історій ефективнішим і приємнішим для дитини, сприяючи її емоційному розвитку і підтримуючи креативний підхід до вирішення проблем.


Інтерактивні терапевтичні історії можуть бути корисним інструментом для щоденного рутинного спілкування з дитиною, сприяючи її емоційному розвитку і підтримці позитивного самопочуття.
Ось деякі теми, які можна використовувати:

  1. Емоційна регуляція:
    Розповіді про те, як головний герой знаходить способи контролювати свої емоції, коли він сумує, злякався або щасливий.

  2. Співпраця та дружба:
    Історії про те, як герої співпрацюють з іншими, вирішують конфлікти та важливість дружби.

  3. Самоприйняття і самовизначення:
    Історії, де головний герой виявляє свої унікальні таланти, цінності та інтереси, незважаючи на зовнішні чи внутрішні перешкоди.

  4. Розвиток особистості:
    Розповіді про те, як герої змінюються та розвиваються, навчаються новим навичкам і вирішують проблеми.

  5. Безпека та допомога:
    Історії про те, як головний герой шукає підтримку від дорослих, друзів або власні способи забезпечення безпеки у різних ситуаціях.

  6. Фантазія та пригоди:
    Розповіді, які заохочують дитину використовувати свою уяву і створювати фантастичні сюжети про пригоди.

  7. Рутинність і звички:
    Історії про те, як герої розпоряджаються своїм часом, виконують рутинні завдання та вміють змінювати свої звички на краще.

  8. Міжособистісні відносини:
    Розповіді, які допомагають розуміти соціальні навички, такі як спілкування, взаємодія з однолітками та розв’язання конфліктів.

Ці теми можна адаптувати в залежності від віку та індивідуальних потреб дитини, створюючи історії, які сприяють її психологічному зростанню та емоційному благополуччю.

1 October 2024