Сценарій: Ключ - Міст
Міст
Інтерактивні історії для щоденного спілкування.
(Фактично існуючі спогади)
перейти до кроків
Коли це потрібно?
- Недостатній контакт батьків з дитиною;
- Дитина не може описати події в своєму житті, свої відчуття та емоції;
- Загальний розвиток дитини;
Для чого це потрібно?
- Інтенсивному контакті дорослих із дітьми у надзвичайно захоплюючий спосіб;
- Розвиткові навичок спілкування;
- Взаєморозумінню без прямих запитань;
- Вмінню вести розмову – не перебивати, слухати іншого, планувати наступний малюнок – надзвичайна вправа на концентрацію уваги;
- Формуванню у дитини концепції , що «Спільні зусилля приносять задоволення і сприяють довірливим стосункам».
Сценарій
Крок І. Початок історіі
Одного разу був собі…
Його звали…
Він робив усе те, що і кожного …:
спочатку він …,
тоді…,
а тоді…,
а тоді…
Крок ІІ. Зображення труднощів
Раптом …
щось чує…,
щось бачить…,
щось відчуває…,
до чогось доторкається…
Крок ІІІ. Пошук мети
Що це таке?
До чого це було подібно?
Я не знаю що це
Крок IV. Дискусія
Що робити?
Може покликати…?
А може голосно закричати?
Крок V. Вирішення
Зробив…
Був гордий за себе…
Особливості складання історії
Короткі й прості:
Історії повинні бути короткими і зрозумілими, щоб дитина могла легко їх сприймати і активно брати участь. Використовуйте прості слова і короткі речення, щоб підтримати увагу та інтерес дитини.Цілком довільний початок:
Початок історії може бути будь-яким і не потребує строгого формату. Ви можете почати з опису будь-якої ситуації або персонажа, важливо, щоб початок був цікавим і привабливим для дитини.Відсутність «правильно/неправильно»:
Немає жорстких правил щодо того, як повинна продовжуватися історія. Дайте дитині свободу у виборі напрямку подій і розв’язання ситуації. Це допоможе розвинути її креативність і впевненість у своїх рішеннях.Невербальний сигнал для участі:
Встановіть зрозумілий невербальний сигнал (наприклад, підняття руки, погляд або рух головою), який буде використовуватися для того, щоб дитина могла сигналізувати про своє бажання вступити в розповідь. Це допоможе зберегти плавність і порядок під час створення історії.Спонтанність:
Історія повинна виникати спонтанно. Дозвольте подіям і персонажам розвиватися органічно, без суворого планування. Це забезпечить натуральність і гнучкість розповіді.Зміна участі дитини:
Участь дитини може змінюватися в залежності від її бажання, настрою і віку. Дитина може бути активною або пасивною, вступати в розповідь у будь-який момент або просто слухати. Гнучкість у підході дозволяє адаптувати процес до індивідуальних потреб і стану дитини.Інтерактивність:
Підтримуйте інтерактивний формат, щоб дитина могла вносити власні ідеї, ставити питання і пропонувати рішення для розвитку подій. Це сприяє залученню та зацікавленості.Емоційний відгук:
Слідкуйте за емоційним станом дитини і реагуйте на її емоції. Якщо дитина виглядає стурбованою чи радісною, інтегруйте ці емоції в історію, щоб підтримати її емоційний стан і сприяти здоровому вираженню почуттів.Підтримка уяви:
Заохочуйте дитину використовувати свою уяву, створюючи нові світи і персонажів. Допоможіть їй візуалізувати сценки і події, що допоможе розвинути креативність і абстрактне мислення.
Увага!
Вільний вираз думок і творчості:
На початку кожної терапевтичної сесії все, що говорить і малює дитина, приймається без оцінки чи корекцій. Це важливо для створення довірливої атмосфери і для стимулювання творчого самовираження дитини.Адаптація до дитячого мислення:
Важливо, щоб дорослий був ознайомлений з особливостями дитячого мислення. Це дозволить краще розуміти і підтримувати дитину в процесі створення історій. Додаткова література з цього питання може бути корисною (перелік відповідних джерел в додатку).Концентрація та гнучкість:
Інтерактивне спілкування вимагає від дорослого повної концентрації і гнучкості. Необхідно бути готовим до непередбачуваних поворотів і змін в історії, які пропонує дитина.Альтернативні методи залучення:
Якщо дитина відмовляється брати участь у створенні історії, почніть з іншого підходу. Можна розпочати з того, що дитина буде сама вигадувати імена головних героїв, описувати їхній зовнішній вигляд, визначати їхній вік і вигадувати для них одяг. Це допоможе їй поступово увійти в процес і відчути себе частиною історії.Вибір контексту:
Запропонуйте дитині визначити, в яку пору року або місяць відбувається історія. Це допоможе дитині відчути контроль над сюжетом і сприятиме її залученню в творчу діяльність.Постійна підтримка:
Підтримуйте дитину в її ідеях і заохочуйте її до самовираження. Важливо створити таку атмосферу, в якій дитина почуватиметься вільно і безпечно, щоб могла виражати свої думки та емоції.
Ці рекомендації допоможуть зробити процес складання терапевтичних історій ефективнішим і приємнішим для дитини, сприяючи її емоційному розвитку і підтримуючи креативний підхід до вирішення проблем.
Інтерактивні терапевтичні історії можуть бути корисним інструментом для щоденного рутинного спілкування з дитиною, сприяючи її емоційному розвитку і підтримці позитивного самопочуття.
Ось деякі теми, які можна використовувати:
Емоційна регуляція:
Розповіді про те, як головний герой знаходить способи контролювати свої емоції, коли він сумує, злякався або щасливий.Співпраця та дружба:
Історії про те, як герої співпрацюють з іншими, вирішують конфлікти та важливість дружби.Самоприйняття і самовизначення:
Історії, де головний герой виявляє свої унікальні таланти, цінності та інтереси, незважаючи на зовнішні чи внутрішні перешкоди.Розвиток особистості:
Розповіді про те, як герої змінюються та розвиваються, навчаються новим навичкам і вирішують проблеми.Безпека та допомога:
Історії про те, як головний герой шукає підтримку від дорослих, друзів або власні способи забезпечення безпеки у різних ситуаціях.Фантазія та пригоди:
Розповіді, які заохочують дитину використовувати свою уяву і створювати фантастичні сюжети про пригоди.Рутинність і звички:
Історії про те, як герої розпоряджаються своїм часом, виконують рутинні завдання та вміють змінювати свої звички на краще.Міжособистісні відносини:
Розповіді, які допомагають розуміти соціальні навички, такі як спілкування, взаємодія з однолітками та розв’язання конфліктів.
Ці теми можна адаптувати в залежності від віку та індивідуальних потреб дитини, створюючи історії, які сприяють її психологічному зростанню та емоційному благополуччю.