Контраст. «Катастрофа» - «Міцний одяг»

Історії для формування впевненості в собі.
перейти до кроків

Коли це потрібно?

• дитина тривожна;
• дитина не бачить свого майбутнього;
• дитина знецінює себе та інших;

Для чого це потрібно?

• зʼясувати тривожні думки дитини;
• можливість побачити себе, свої думки та дії зі сторони;
• навчити дитину критично мислити;
• збільшити самооцінку дитини;

Теми для історій самопереконаннь

• про бажання і можливості
• світогляд і мету життя
• радість життя як сенс життя
• як изнайти рішення

Складання травматичних терапевтичних історій для формування впевненості в собі вимагає особливої уваги до кількох ключових аспектів:

1. Позитивне керівництво героєм:
   Головний герой історії повинен мати можливість розвиватися та демонструвати позитивні зміни у власному сприйнятті себе та своїх здібностей. Це може включати відкриття нових навичок, подолання перешкод або здійснення важливих досягнень.

2. Сприяння самовизначенню:
   Герой має мати можливість самостійно обирати шлях вперед і приймати важливі рішення. Це допомагає дитині розуміти, що вона може впливати на власне життя та досягати своїх цілей.

3. Ідентифікація з героєм:
   Важливо, щоб дитина могла ідентифікувати себе з головним героєм історії. Це може включати подібність у характері, інтересах або навіть фізичних особливостях, що дозволяє дитині легше уявляти себе в ролі героя.

4. Поступовий процес розвитку:
   Розвиток впевненості в собі має бути поступовим та послідовним. Герой може починати з невеликих викликів і поступово переходити до більш складних завдань, що допомагає дитині почувати свій прогрес та зростання.

5. Реалістичні перешкоди і вирішення:
   В історії повинні бути присутні реалістичні перешкоди, які герой повинен подолати. Важливо показати, як герой використовує свої сильні сторони, навички та підтримку оточуючих для досягнення успіху.

6. Позитивний результат:
   Закінчення історії має бути позитивним, де герой досягає своєї мети або знаходить спосіб примиритися зі своїми почуттями та досвідом. Це сприяє формуванню впевненості в собі та позитивному самовідчуттю.

Загальна мета таких історій - створити позитивне, підтримуюче середовище, де дитина може відчути себе сильнішою та впевненішою у собі, а також навчити стратегіям подолання внутрішніх труднощів і зовнішніх викликів.

Під час складання терапевтичних історій на формування впевненості в собі можуть виникати різні складнощі, серед яких:

1. Неадекватна ідентифікація з героєм:
   Деякі діти можуть мати труднощі з ідентифікацією себе з головним героєм історії. Це може статися через недостатню подібність характерів або ситуацій, з якими стикається герой.

2. Надмірне використання когнітивних перекручень:
   В історіях можуть виявлятися надмірні когнітивні перекручення, коли герой відчувається безнадійним або безсиллям у кожній ситуації. Це може підкріплювати негативне самовідчуття замість підтримки розвитку впевненості в собі.

3. Недостатній розвиток героя:
   Історія може бути занадто поверхневою або не забезпечувати достатньої глибини в розвитку героя, що не дає дітям можливості добре зрозуміти процес перетворення впевненості в себе.

4. Відсутність позитивних розв’язків:
   Якщо історія не містить позитивних розв’язків або успішних стратегій подолання труднощів, це може підірвати спроби дитини зміцнити свою впевненість в собі.

5. Недооцінка чутливості до теми:
   Створюючи терапевтичну історію, важливо враховувати чутливість дитини до теми та забезпечувати безпечне та підтримуюче середовище. Неправильне управління цим може призвести до подальшого стресу чи невпевненості.

6. Недостатня увага до індивідуальних потреб:
   Кожна дитина унікальна, тому важливо адаптувати терапевтичну історію до її конкретних потреб, враховуючи особливості характеру, вікові особливості та рівень розвитку.

Розвиток впевненості в собі через терапевтичні історії потребує терплячості, уваги до деталей та розуміння унікальних потреб кожної дитини. Це допомагає створити ефективний інструмент для підвищення самооцінки та позитивного самовідчуття.

Ось декілька тем для терапевтичних історій про самопереконання, які можуть бути корисними для дитей:

1. Подолання страху чи невпевненості:
   Головний герой історії може зіткнутися зі страхом або невпевненістю і намагатися подолати ці перешкоди.

2. Розвиток позитивного мислення:
   Історія може показати, як головний герой навчається думати позитивно і вірити в себе.

3. Самоприйняття і самолюбов:
   В історії можна розглянути те, як головний герой вчиться приймати себе таким, який він/вона є, і любити себе.

4. Перемоги через впевненість у собі:
   Історія про досягнення мети або досягнення успіху завдяки вірі в свої сили і здібності.

5. Стійкість у складних ситуаціях:
   Розповідь про те, як головний герой зберігає спокій і впевненість у собі під час викликів і труднощів.

6. Розвиток особистих якостей:
   Історія про те, як головний герой вчиться розвивати свої сильні сторони і здібності.

7. Усвідомлення своїх цінностей:
   Розповідь, що показує, як головний герой визначає свої особисті цінності і дотримується їх, незважаючи на тиск чи зовнішні обставини.

8. Самоконтроль і емоційна стабільність:
   Історія, яка демонструє, як головний герой управляє своїми емоціями і вчиться контролювати себе у різних ситуаціях.

Ці теми можуть бути основою для створення історій, які сприяють розвитку позитивного самопереконання та підтримці психологічного добробуту дитини.

Герой > ситуація зараз > що могло статися (когнітивні викривлення ) > різниця

Крок І. Подія

Крок ІІ. Герой та ситуація зараз

Крок ІІІ. Що катастрофічного може статися (когнітивне викривлення)

Крок ІV. Ідеальне вирішення

Крок V. Ймовірний варіант. Різниця

Когнітивні катастрофічні викривлення - це спосіб мислення, коли дитина перебільшує негативні аспекти ситуацій або своїх можливостей, що може призводити до стресу і погіршення самопочуття. Ось деякі приклади таких викривлень:

1. Чорно-біле мислення:
   Дитина дивиться на світ у категоріях “все чи нічого”. Наприклад, вона думає: “Я зробив помилку, тому я зовсім нічого не вмію”.

2. Перебільшення:
   Дитина перебільшує негативні наслідки або загрози у ситуації. Наприклад, вона може думати: “Я не зміг виграти в іграх, тому всі подумають, що я нічого не вартий”.

3. Фільтрація позитивних доказів:
   Дитина ігнорує позитивні аспекти ситуації і концентрується лише на негативних. Наприклад, вона може не звертати увагу на компліменти і фокусуватися лише на критиці.

4. Емоційне мислення:
   Дитина вважає, що її емоції автоматично відображають об’єктивну реальність. Наприклад, вона може думати: “Я почуваюся сумно, тому все пішло не так”.

5. Персоналізація:
   Дитина вважає, що все, що відбувається навколо неї, зумовлене її особистими характеристиками. Наприклад, вона може вважати, що через її помилку всі друзі образилися на неї.

Ці когнітивні викривлення можуть ускладнювати життя дитини, підвищувати рівень тривожності та стресу. Важливо допомагати дитині розуміти і впоратися з такими мислительними помилками, підтримуючи позитивне самопочуття та розвиток здорового способу мислення.

Крок І. Подія

Одного разу у лісі жила весела білка на ім’я Віктор. Він любив збирати горішки і гратися зі своїми друзями.

Крок ІІ. Герой та ситуація зараз

Сьогодні вранці Віктор зібрав багато горішків і пішов гратися з друзями. Вони весело переганялися і стрибали по гілках.

Крок ІІІ. Що катастрофічного може статися (когнітивне викривлення)

Але раптом Віктор почув гучний шум. Він здогадався, що це може бути вовк, який прийшов їсти їхні горішки. Віктор почав уявляти, як вовк розбирає його запаси і не залишить йому нічого.

Крок ІV. Ідеальне вирішення

Тоді Віктор вирішив зібрати всіх своїх друзів і разом вони стали оберігати свої горішки від вовка. Вони створили план і виконували його разом, щоб зберегти свої запаси.

Крок V. Ймовірний варіант. Різниця.

Виявилося, що гучний шум був від падіння великого гілля. Насправді вовка не було, і горішки Віктора і його друзів залишилися цілими. Вони були щасливі, що разом зуміли подолати страх і захистити свої добробут із горішками.

Цей простий сценарій демонструє, як дитина може сприймати небезпеку через когнітивне викривлення (уявлення про вовка), а потім знайти рішення і реалізувати його разом з друзями, що призводить до позитивного висновку (вовка не було, і горішки залишилися цілими).

Більш реалістична версія терапевтичної історії:

Крок І. Подія

Вчора після школи Макс пішов у парк гратися зі своїми друзями. Вони збиралися грати у футбол.

Крок ІІ. Герой та ситуація зараз

Макс разом із друзями весело грав у футбол. Вони вже були на половині гри, коли раптом Макс почув гучний звук з кущів. Він спершу подумав, що це може бути вовк, який прийшов до них у парк.

Крок ІІІ. Що катастрофічного може статися (когнітивне викривлення)

Макс уявив, як вовк вибігає з кущів і починає переслідувати їх, намагаючись відібрати м’яч і взагалі руйнувати їх гру. Він почав страшно переживати, що вони втратять м’яч і не зможуть закінчити гру.

Крок ІV. Ідеальне вирішення

Макс рішуче взявся за руку двох своїх друзів і спрямувався до кущів, щоб переконатися, що там немає вовка. Їхнім друзям також було страшно, але разом вони домовилися, що треба спробувати розібратися з цією ситуацією.

Крок V. Ймовірний варіант. Різниця.

Виявилося, що гучний звук був від випадкового вибуху феєрверка в сусідньому парку. На щастя, вовка не було, і вони продовжили свою гру без перешкод. Макс і його друзі зрозуміли, що іноді уявлення про небезпеку може бути вигадкою, і важливо вміти разом шукати рішення, щоб впоратися зі страхом і зберегти спокій