1. Почніть із вибору героя

• Запитайте дитину: “Хто буде головним героєм нашої історії? Це ти, тваринка чи, може, супергерой?”
• Нехай дитина намалює чи вибере героя на планшеті.

2. Створіть світ героя

• Разом придумайте, де живе герой: “Який у нього будинок? Що його оточує? Намалюй, як це виглядає!”
• Запропонуйте додати деталі: квіти, улюблену їжу героя, його улюблене місце.

3. Опишіть звичайний день

• Почніть історію з позитивного: “Розкажи, що герой робить кожного дня. Що йому подобається? Що його радує?”
• Дитина може малювати сцени окремо: ранок, ігри, прогулянки.

4. Введіть проблему

• Запитайте: “Що може трапитися з нашим героєм? Може, він щось загубив, заблукав чи його щось налякало?”
• Нехай дитина намалює цей момент, пояснюючи, як герой почувається.

5. Обговоріть емоції героя

• Скажіть: “Як думаєш, що відчуває герой у цій ситуації? Чому він так почувається?”
• Разом намалюйте, як виглядає страх, сум чи здивування героя.

6. Шукайте рішення разом

• Запитайте: “Що герой може зробити, щоб подолати цю ситуацію? Хто може йому допомогти?”
• Дитина може створити малюнок із вирішенням проблеми: герой звертається до друга, вигадує план чи знаходить щось корисне.

7. Завершіть історію успішно

• Підсумуйте: “Що герой відчуває зараз, коли все вдалося? Що він навчився після цієї пригоди?”
• Нехай дитина намалює героя щасливим у своєму світі.

8. Обговоріть історію

• Запитайте: “Як ти думаєш, на що схожа ця історія? Щось таке траплялося з тобою?”
• Дитина може розповісти про свої почуття, і це допоможе вам краще її зрозуміти.

9. Збережіть історію

• Скажіть: “Ця історія — наша спільна пригода. Збережемо її, щоб переглядати або продовжити наступного разу.”
• Ви можете роздрукувати малюнки чи зберегти їх на планшеті.

10. Хваліть дитину

• Завжди підкреслюйте її старання: “Ти так чудово придумав! Герой такий сильний і розумний, як ти!”

1. Слухайте, а не лише говоріть Не перебивайте дитину. Дайте висловитися, навіть якщо вона довго шукає слова.
2. Не критикуйте одразу Уникайте фраз типу “Це неправильно!” або “Що за дурниці?”. Це може закрити дитину.
3. Ставте відкриті запитання Наприклад: “Що ти думаєш про це?”, “Як ти себе почуваєш?”.
4. Показуйте свою увагу Вимкніть телефон, подивіться в очі, кивніть, щоб дитина відчула, що ви справді слухаєте.
5. Говоріть спокійно Навіть якщо дитина зробила щось не так, пояснюйте без крику. Спокійна інтонація будує довіру.
6. Не засуджуйте почуття дитини Наприклад: “Я розумію, що ти злишся” замість “Не треба злитися”.
7. Пояснюйте зрозуміло Використовуйте слова, які дитина розуміє, і короткі речення.
8. Підтримуйте розмову прикладами Наприклад: “У мене теж таке було, коли я був маленьким”.
9. Хваліть щиро Відзначайте зусилля дитини, навіть якщо результат не ідеальний: “Ти добре постарався!”.
10. Будьте відкритими до будь-яких тем Дитина повинна знати, що з вами можна поговорити про все без страху.

Виберіть один із трьох варіантів відповідей:

• A: Завжди.
• B: Іноді.
• C: Ніколи або рідко.

1. Чи даєте ви дитині можливість висловитися повністю, не перебиваючи?

• A: Завжди слухаю уважно.
• B: Слухаю, але іноді перебиваю.
• C: Часто перебиваю або закінчую за неї.

2. Чи запитуєте ви дитину про її почуття та думки?

• A: Регулярно запитую і уважно слухаю відповіді.
• B: Звертаюся до її почуттів лише час від часу.
• C: Рідко або взагалі не питаю про її емоції.

3. Чи уникаєте ви критики або засудження під час розмови з дитиною?

• A: Завжди намагаюся говорити без осуду.
• B: Інколи критикую, але не часто.
• C: Часто критикую або засуджую.

4. Чи пояснюєте ви свої прохання або зауваження зрозуміло і без агресії?

• A: Завжди пояснюю доступно і спокійно.
• B: Пояснюю, але не завжди стримую емоції.
• C: Часом говорю різко або без пояснень.

5. Чи підтримуєте ви зоровий контакт під час розмови з дитиною?

• A: Завжди дивлюся їй в очі, показуючи свою увагу.
• B: Інколи відволікаюся, але намагаюся дивитися.
• C: Часто відволікаюся або взагалі не підтримую контакт.

6. Чи спонукаєте ви дитину ставити запитання або висловлювати свої думки?

• A: Заохочую до цього постійно.
• B: Інколи, але не регулярно.
• C: Майже не заохочую або не вважаю це важливим.

7. Чи помічаєте і хвалите зусилля дитини навіть за невеликі досягнення?

• A: Регулярно хвалю її старання.
• B: Хвалю, але не завжди звертаю увагу на дрібниці.
• C: Рідко або майже не хвалю.

8. Чи вмієте ви спокійно висловлювати своє невдоволення без крику?

• A: Завжди намагаюся говорити спокійно.
• B: Інколи можу підвищити голос.
• C: Часто кричу або висловлюю невдоволення різко.

9. Чи показуєте ви дитині, що її думки важливі для вас?

• A: Постійно підкреслюю, що її думка цінна.
• B: Інколи, але не завжди показую це.
• C: Рідко або взагалі не акцентую на цьому увагу.

10. Чи завершуєте ви діалог із дитиною позитивною нотою, навіть після конфлікту?

• A: Завжди намагаюся примиритися і завершити позитивно.
• B: Інколи завершую конфлікт, але не завжди позитивно.
• C: Часто залишаю все невирішеним або напруженим.

Підрахунок балів:

• A = 3 бали
• B = 2 бали
• C = 1 бал

Результати:

• 26–30 балів:

Ви чудово вмієте будувати діалог із дитиною! Ваша увага, розуміння та спокій створюють атмосферу довіри та підтримки. Продовжуйте в тому ж дусі!

• 20–25 балів:

Ваш рівень спілкування хороший, але є моменти для вдосконалення. Зверніть увагу на те, щоб більше слухати дитину і частіше визнавати її почуття.

• 15–19 балів:

Ваш діалог із дитиною потребує покращення. Можливо, ви часто відволікаєтеся або висловлюєте емоції надто різко. Попрацюйте над терплячістю та підтримкою.

• Менше ніж 15 балів:

Проблеми в спілкуванні з дитиною. Ви, можливо, критикуєте більше, ніж слухаєте, або ігноруєте емоційні потреби дитини. Постарайтеся створити безпечний простір для діалогу, починаючи з простих запитань та уважного слухання.

1. Вихід для емоцій Дитина може висловити почуття, які важко сказати напряму: страх, гнів, сум.
2. Розуміння своїх переживань Через історію дитина вчиться називати свої емоції та розуміти їхній вплив на неї.
3. Полегшення від важкого досвіду Озвучуючи травматичні події, дитина знімає частину напруги й починає відчувати полегшення.
4. Контроль над ситуацією Розповідаючи історію, дитина стає “автором” своїх переживань, а не лише жертвою подій.
5. Формування позитивного завершення Дитина може знайти способи закінчити історію на позитивній ноті, що допомагає відчути надію.
6. Побудова довіри Процес розповіді укріплює зв’язок із дорослим, який слухає та підтримує.
7. Розвиток уяви та самовираження Створення історії розвиває творче мислення і дозволяє дитині знайти власний спосіб говорити про свої переживання.
8. Пошук рішень У вигаданому сюжеті дитина може “програти” різні способи вирішення своїх проблем.
9. Зменшення страху Виголошені проблеми здаються менш страшними, коли їх можна обговорити у формі гри чи розповіді.
10. Навички саморефлексії Дитина вчиться аналізувати себе, розуміти, чому вона відчуває те, що відчуває, і як із цим жити.

1. Краще розуміння дитини Через історію батьки дізнаються, що турбує дитину, які в неї страхи, переживання та мрії.
2. Емоційний зв’язок Спільне складання історії зміцнює довіру та зближує батьків із дитиною.
3. Інструмент для підтримки Це спосіб допомогти дитині пережити складні події, не змушуючи її говорити напряму про біль.
4. Можливість побачити проблему з іншого боку Історія часто допомагає зрозуміти, як дитина бачить і переживає ситуацію.
5. Контекст для розмови Легше обговорювати складні теми, використовуючи вигаданих героїв чи казкові ситуації.
6. Шлях до вирішення конфліктів Батьки можуть побачити, де саме дитина відчуває себе вразливою, і спільно знайти способи допомогти.
7. Зниження напруги в сім’ї Історія дозволяє озвучити проблеми у безпечній формі, що зменшує емоційну напругу.
8. Відчуття участі в житті дитини Батьки стають активними учасниками процесу, що допомагає дитині почуватися важливою та потрібною.
9. Можливість навчати через гру Батьки можуть допомогти дитині побачити, як долати труднощі, моделюючи це в історії.
10. Поліпшення власного сприйняття батьківства Спільна творчість нагадує батькам, що їхня підтримка важлива, і допомагає відчути гордість за свою роль у житті дитини.

1. Створіть безпечне середовище Поговоріть у тихому місці, де дитина відчуватиме себе захищеною.
2. Почніть із простого Поставте легке запитання: “Що тебе радує?” або “Що було сьогодні цікавого?”.
3. Використовуйте ігрові форми Малювання створення історій, коміксів допомагають дитині виражати почуття.
4. Запропонуйте почати з вигаданого персонажа Наприклад: “Розкажи про героя, який щось пережив. Що з ним сталося?”.
5. Не тисніть Якщо дитина мовчить, це нормально. Дайте їй час і покажіть, що ви поруч.
6. Підтримуйте будь-який початок Наприклад: “Це важливо, що ти це сказав”, навіть якщо дитина сказала щось коротке чи просте.
7. Називайте почуття, які може відчувати дитина Наприклад: “Мені здається, це могло бути страшно для тебе. Це так?”.
8. Попросіть описати через образи чи метафори “Якби твої почуття були тваринами/кольорами, то якими?”
9. Будьте терплячими Складання історії може зайняти час. Дитина відкриватиметься поступово.
10. Підтримайте кінцівку історії Якщо дитина говорить про щось болісне, допоможіть завершити позитивним моментом: “Що б ти хотів, щоб сталося далі?”.

1. Безпека та комфорт Забезпечте спокійні обставини, щоб дитина почувалася захищеною.
2. Доброзичливий тон Говоріть лагідно, уникайте критики чи засудження.
3. Дозвольте дитині бути головним автором Не нав’язуйте своїх ідей, давайте дитині свободу висловлювати свої думки.
4. Використовуйте знайомі образи Залучайте персонажів або сюжети, близькі до дитини: улюблені казки, тварини чи ситуації з її життя.
5. Сприяйте прояву емоцій Запитуйте: “Як ти думаєш, що відчував цей герой?” або “Що він хотів зробити далі?”.
6. Завжди завершуйте позитивно Підтримуйте завершення історії на оптимістичній ноті, щоб дитина відчула надію та силу.
7. Слідкуйте за реакціями дитини Якщо дитина виглядає напруженою або відстороненою, змініть підхід або зробіть паузу.
8. Будьте терплячими Не поспішайте — іноді історія потребує часу, щоб “розгорнутися”.
9. Враховуйте вік та інтереси Використовуйте просту мову та сюжети, зрозумілі дитині.
10. Допомагайте, але не домінуйте Пропонуйте ідеї, якщо дитина вагається, але залишайте ініціативу за нею.

1. Розділення етапів та фокусування

• Малюючи кожен етап окремо, дитина краще концентрується на конкретному моменті історії. Це дозволяє уникнути перевантаження емоціями або деталями.

2. Покрокове опрацювання переживань

• Кожна частина історії відповідає певному етапу емоційного досвіду. Малювання дозволяє дитині поступово і безпечно проходити через складні ситуації, від відчуття безпеки до вирішення проблеми.

3. Візуалізація і дистанціювання

• Зображення допомагають дитині перенести свої почуття на папір і подивитися на них “з боку”. Це зменшує емоційне навантаження і дає змогу краще зрозуміти ситуацію.

4. Символізація та спрощення

• Через малюнок дитина може виразити те, що важко передати словами. Кольори, форми, образи стають символами її емоцій та думок.

5. Створення простору для рефлексії

• Після завершення всіх малюнків дитина і дорослий можуть разом роздивлятися їх, обговорювати зміни в емоціях героя чи подій, відзначати позитивні моменти.

6. Посилення почуття контролю

• Дитина бачить, як історія “будується” крок за кроком. Це допомагає їй відчути, що вона може впливати на розвиток подій і знаходити рішення для складних ситуацій.

7. Збереження досягнень

• Кожен аркуш стає частиною завершеної історії. Це підкреслює важливість усіх етапів і дозволяє дитині пишатися своєю роботою.

8. Гнучкість у зміні історії

• Якщо дитина захоче щось додати чи змінити в певному етапі, це легко зробити, не впливаючи на інші частини.

9. Формування завершеності

• Малюнки на окремих аркушах створюють структуру історії. Коли всі частини зібрані разом, це дає відчуття завершеності та успіху.

10. Пам’ятка для саморефлексії

• Ці малюнки можна зберегти як нагадування про те, як дитина справлялася зі складною ситуацією. Це зміцнює її впевненість у власних силах.

1. Легко виправляти

• Якщо щось не сподобалося, можна стерти або змінити без зайвих зусиль.

2. Багато інструментів

• Є кольори, пензлі, форми — усе в одному місці.

3. Зручно зберігати

• Малюнки не губляться, зберігаються в одному файлі або папці.

4. Можна додавати деталі

• Легко змінювати або доповнювати історію на будь-якому етапі.

5. Економія паперу

• Не потрібно купувати багато аркушів або фарб, усе вже є.

6. Легко ділитися

• Малюнок можна швидко показати терапевту, вчителю чи іншому дорослому.

7. Сучасний підхід

• Для дітей планшет — це звичний інструмент, тому процес виглядає цікавим і знайомим.

8. Можливість додати мультимедіа

• До малюнків можна додати текст, звук або навіть анімацію, щоб зробити історію ще живішою.

1. Думка (Що думаємо?)

Пояснення: Це переконання, сприйняття або інтерпретація людиною ситуації. Важливо визначити конкретну думку або ідею, яка виникає у відповідь на подію. Приклад: Якщо дитина бачить собаку, яка біжить до неї, її думка може бути: «Собака збирається мене вкусити», що відображає страх або очікування небезпеки.

2. Емоція (Що відчуваємо?)

Пояснення: Це почуття або емоційні стани, що виникають у результаті думок. В КПТ важливо чітко позначити і зрозуміти ці емоції. Приклад: У наведеній ситуації дитина може відчувати страх, тривогу або навіть паніку у відповідь на думку про укус.

3. Поведінка (Що робить або говорить?)

Пояснення: Це будь-які дії або вербальні вирази, що виникають унаслідок думки й емоційної реакції. Поведінка часто показує, як людина виражає або справляється зі своїми емоціями. Приклад: Дитина може закричати, втекти або спробувати заховатися, щоб захистити себе від уявної загрози.

4. Тілесні прояви (Що з нами відбувається?)

Пояснення: Це фізичні реакції, що супроводжують емоційний і когнітивний досвід. Тілесні прояви часто є прямою відповіддю на емоційний стан і можуть включати зміну серцебиття, напругу м’язів, пітливість або інші фізичні симптоми стресу. Приклад: Дитина може відчувати, як прискорюється серцебиття, пітніють долоні або виникає відчуття здавлення в грудях при страху.