- Проблема: ТравмаТравматична подія та наслідки
- Вибір сценаріюЯк обрати сценарій?
- Побудова діалогуРозповідання історій як інструмент діалогу
- Гейміфікація частин історіїІнструменти для малювання та гейміфікації
- Очікувані результатиЯк це має допомогти?
Проблема: Травма
Про вплив психологічної травми на життя людини

Вибір сценарію
Як обрати тему та сценарій для малювання історії
Тест 1: Яку історію створити для вашої дитини?
Мета тесту: Допомогти батькам визначити тему інтерактивної історії для спілкування з дитиною, виходячи з її емоційного стану та потреб.
Інструкція: Оберіть варіант, який найбільше відповідає вашій ситуації.
Виконати Тест 1
Як ви оцінюєте поточний стан дитини?
- a) Дитина виглядає засмученою чи наляканою.
- b) Дитина проявляє замкнутість або агресію.
- c) Дитина почувається щасливою, але їй важко прийняти похвалу.
- d) Дитина невпевнена в собі або не бачить свого майбутнього.
Що найбільше турбує вас у поведінці дитини?
- a) Вона не може описати свої почуття чи емоції.
- b) Вона не реагує на підтримку або уникає розмов.
- c) Вона відчуває гордість, але соромиться говорити про свої успіхи.
- d) Вона часто тривожна, має страхи чи уникає розмов про майбутнє.
Чи спостерігали ви якісь значні події, які могли вплинути на дитину?
- a) Дитина була свідком конфлікту або пережила травматичну подію.
- b) Очікуються великі зміни в житті дитини (переїзд, нова школа).
- c) Жодних значних подій, але дитина виглядає невпевненою у своїх силах.
- d) Дитина нещодавно досягла чогось важливого, але її потрібно мотивувати далі.
Як би ви описали стосунки в родині?
- a) Інколи не вистачає контакту або розуміння.
- b) Є труднощі у щоденній комунікації з дитиною.
- c) Стосунки хороші, але дитині потрібна емоційна підтримка.
- d) У сім’ї гармонія, але хочеться підтримувати успіхи дитини.
Результати:
- Більшість відповідей “a”: Оберіть історії з категорії «Історії як пояснення прожитого/побаченого». Вони допоможуть дитині зрозуміти складні ситуації, пережити травматичні події або горе, а також впоратися зі своїми емоціями.
- Більшість відповідей “b”: Вам підійдуть історії з категорії «Емоційний пазл». Вони допоможуть дитині впоратися зі страхами, небажаною поведінкою, агресією чи підготуватися до важливих змін у житті.
- Більшість відповідей “c”: Створіть історію з категорії «Історія успіху», яка допоможе дитині прийняти похвалу, відчути гордість за свої досягнення, подолати сором’язливість і знайти мотивацію для нових звершень.
- Більшість відповідей “d”: Історії з категорії «Катастрофа» – «Міцний одяг» допоможуть вашій дитині формувати впевненість у собі, побачити своє майбутнє та подолати знецінення себе чи інших.
Цей підхід дозволяє автоматично підібрати відповідну категорію історій для розвитку дитини залежно від її стану та потреб.
Виконайте Тест 2 у разі якщо за результатами Тест 1 вам потрібно обрати історію з категорії "Історії як пояснення прожитого/побаченого".
Тест 2: Чи може ваша дитина потребувати допомоги через травматичний досвід?
Мета тесту:
Допомогти визначити, чи пережила ваша дитина травматичну ситуацію, яка може впливати на її емоційний та фізичний стан, та чи є потреба звернутися до спеціаліста.
Інструкція:
Відповідайте на питання, які найкраще описують ситуацію та стан вашої дитини.
Виконати Тест 2
Частина 1: Чи пережила ваша дитина травматичну ситуацію?
- Чи мала місце одна з наступних ситуацій у житті дитини? (оберіть всі, що підходять):
- a) Фізичне або сексуальне насильство.
- b) Відкинення, емоційне насильство або зрада довіри близькою людиною.
- c) Смерть, розлука чи важка хвороба дорогої людини.
- d) Домашнє насильство, яке дитина бачила на власні очі.
- e) Автомобільна аварія, катастрофа або стихійне лихо.
- f) Залякування, насмішки, знущання у школі.
- g) Болісні медичні процедури чи загроза здоров’ю.
- h) Свідчення насильства (перестрілки, бійки, пограбування тощо).
- i) Дії поліції або арешт когось із близьких.
- j) Військові дії.
Частина 2: Ознаки емоційного стану дитини
Чи помічаєте ви у дитини нав’язливі спогади або реакції на травму?
- a) Так, вона часто згадує травматичну подію та відчуває сильний стрес.
- b) Інколи згадує, але без сильної емоційної реакції.
- c) Ні, таких спогадів немає.
Чи має дитина порушення сну?
- a) Постійно: страшні сни або труднощі із засинанням.
- b) Інколи спить погано після напруженого дня.
- c) Ні, проблем зі сном немає.
Чи помічаєте фізичні симптоми без очевидної причини?
- a) Головний біль, болі в животі, відсутність апетиту — це часто буває.
- b) Рідко, але такі скарги були.
- c) Ні, фізичних скарг немає.
Чи змінився характер спілкування дитини з іншими?
- a) Так, вона уникає друзів або улюблених занять.
- b) Її активність трохи зменшилася, але інтерес залишився.
- c) Ні, вона поводиться як завжди.
Частина 3: Емоційний та поведінковий стан дитини
Чи стала дитина більш роздратованою або агресивною?
- a) Так, її поведінка значно змінилася в цьому напрямку.
- b) Інколи вона буває роздратованою.
- c) Ні, вона поводиться спокійно.
Чи помічаєте у дитини тривогу або страх без видимих причин?
- a) Вона постійно насторожена або налякана.
- b) Бувають моменти тривожності.
- c) Ні, вона виглядає спокійною.
Чи має дитина труднощі зі зосередженням та навчанням?
- a) Так, їй важко зосередитися та засвоювати нову інформацію.
- b) Є незначні труднощі, але вони незначні.
- c) Ні, її увага та здатність вчитися не змінилися.
Результати
- Частина 1: Якщо ви вибрали одну чи більше відповідей, травматична ситуація могла вплинути на дитину.
- Частини 2 та 3:
- Переважно “a”: У вашої дитини можуть бути ознаки ПТСР. Рекомендується звернутися до психолога чи психотерапевта для детальної оцінки та допомоги.
- Переважно “b”: У дитини можуть бути окремі симптоми стресу, що вимагають вашої уваги. Варто підтримати дитину, створити безпечну атмосферу вдома та при необхідності проконсультуватися зі спеціалістом. Інтерактивна історія про минуле, якщо сталось щось недобре.
- Переважно “c”: Значних ознак посттравматичного стресу немає. Однак важливо продовжувати стежити за емоційним станом дитини та забезпечувати їй підтримку. Інтерактивна історія про минуле, якщо сталось щось недобре.
Примітка:
Цей тест допоможе виявити можливі наслідки травматичних подій і зорієнтувати батьків у виборі подальших дій.
Поради як будувати діалог
Розповідання історій як інструмент діалогу
Як батькам побудувати з дитиною діалог через створення терапевтичних історій на планшеті
- Почніть із вибору героя
- Запитайте дитину: “Хто буде головним героєм нашої історії? Це ти, тваринка чи, може, супергерой?”
- Нехай дитина намалює чи вибере героя на планшеті.
- Створіть світ героя
- Разом придумайте, де живе герой: “Який у нього будинок? Що його оточує? Намалюй, як це виглядає!”
- Запропонуйте додати деталі: квіти, улюблену їжу героя, його улюблене місце.
- Опишіть звичайний день
- Почніть історію з позитивного: “Розкажи, що герой робить кожного дня. Що йому подобається? Що його радує?”
- Дитина може малювати сцени окремо: ранок, ігри, прогулянки.
- Введіть проблему
- Запитайте: “Що може трапитися з нашим героєм? Може, він щось загубив, заблукав чи його щось налякало?”
- Нехай дитина намалює цей момент, пояснюючи, як герой почувається.
- Обговоріть емоції героя
- Скажіть: “Як думаєш, що відчуває герой у цій ситуації? Чому він так почувається?”
- Разом намалюйте, як виглядає страх, сум чи здивування героя.
- Шукайте рішення разом
- Запитайте: “Що герой може зробити, щоб подолати цю ситуацію? Хто може йому допомогти?”
- Дитина може створити малюнок із вирішенням проблеми: герой звертається до друга, вигадує план чи знаходить щось корисне.
- Завершіть історію успішно
- Підсумуйте: “Що герой відчуває зараз, коли все вдалося? Що він навчився після цієї пригоди?”
- Нехай дитина намалює героя щасливим у своєму світі.
- Обговоріть історію
- Запитайте: “Як ти думаєш, на що схожа ця історія? Щось таке траплялося з тобою?”
- Дитина може розповісти про свої почуття, і це допоможе вам краще її зрозуміти.
- Збережіть історію
- Скажіть: “Ця історія — наша спільна пригода. Збережемо її, щоб переглядати або продовжити наступного разу.”
- Ви можете роздрукувати малюнки чи зберегти їх на планшеті.
- Хваліть дитину
- Завжди підкреслюйте її старання: “Ти так чудово придумав! Герой такий сильний і розумний, як ти!”
10 правил побудови діалогу з дитиною
- Слухайте, а не лише говоріть
Не перебивайте дитину. Дайте висловитися, навіть якщо вона довго шукає слова. - Не критикуйте одразу
Уникайте фраз типу “Це неправильно!” або “Що за дурниці?”. Це може закрити дитину. - Ставте відкриті запитання
Наприклад: “Що ти думаєш про це?”, “Як ти себе почуваєш?”. - Показуйте свою увагу
Вимкніть телефон, подивіться в очі, кивніть, щоб дитина відчула, що ви справді слухаєте. - Говоріть спокійно
Навіть якщо дитина зробила щось не так, пояснюйте без крику. Спокійна інтонація будує довіру. - Не засуджуйте почуття дитини
Наприклад: “Я розумію, що ти злишся” замість “Не треба злитися”. - Пояснюйте зрозуміло
Використовуйте слова, які дитина розуміє, і короткі речення. - Підтримуйте розмову прикладами
Наприклад: “У мене теж таке було, коли я був маленьким”. - Хваліть щиро
Відзначайте зусилля дитини, навіть якщо результат не ідеальний: “Ти добре постарався!”. - Будьте відкритими до будь-яких тем
Дитина повинна знати, що з вами можна поговорити про все без страху.
Тест: Наскільки ви вмієте будувати діалог із власною дитиною?
Виберіть один із трьох варіантів відповідей:
- A: Завжди.
- B: Іноді.
- C: Ніколи або рідко.
1. Чи даєте ви дитині можливість висловитися повністю, не перебиваючи?
- A: Завжди слухаю уважно.
- B: Слухаю, але іноді перебиваю.
- C: Часто перебиваю або закінчую за неї.
2. Чи запитуєте ви дитину про її почуття та думки?
- A: Регулярно запитую і уважно слухаю відповіді.
- B: Звертаюся до її почуттів лише час від часу.
- C: Рідко або взагалі не питаю про її емоції.
3. Чи уникаєте ви критики або засудження під час розмови з дитиною?
- A: Завжди намагаюся говорити без осуду.
- B: Інколи критикую, але не часто.
- C: Часто критикую або засуджую.
4. Чи пояснюєте ви свої прохання або зауваження зрозуміло і без агресії?
- A: Завжди пояснюю доступно і спокійно.
- B: Пояснюю, але не завжди стримую емоції.
- C: Часом говорю різко або без пояснень.
5. Чи підтримуєте ви зоровий контакт під час розмови з дитиною?
- A: Завжди дивлюся їй в очі, показуючи свою увагу.
- B: Інколи відволікаюся, але намагаюся дивитися.
- C: Часто відволікаюся або взагалі не підтримую контакт.
6. Чи спонукаєте ви дитину ставити запитання або висловлювати свої думки?
- A: Заохочую до цього постійно.
- B: Інколи, але не регулярно.
- C: Майже не заохочую або не вважаю це важливим.
7. Чи помічаєте і хвалите зусилля дитини навіть за невеликі досягнення?
- A: Регулярно хвалю її старання.
- B: Хвалю, але не завжди звертаю увагу на дрібниці.
- C: Рідко або майже не хвалю.
8. Чи вмієте ви спокійно висловлювати своє невдоволення без крику?
- A: Завжди намагаюся говорити спокійно.
- B: Інколи можу підвищити голос.
- C: Часто кричу або висловлюю невдоволення різко.
9. Чи показуєте ви дитині, що її думки важливі для вас?
- A: Постійно підкреслюю, що її думка цінна.
- B: Інколи, але не завжди показую це.
- C: Рідко або взагалі не акцентую на цьому увагу.
10. Чи завершуєте ви діалог із дитиною позитивною нотою, навіть після конфлікту?
- A: Завжди намагаюся примиритися і завершити позитивно.
- B: Інколи завершую конфлікт, але не завжди позитивно.
- C: Часто залишаю все невирішеним або напруженим.
Підрахунок балів:
- A = 3 бали
- B = 2 бали
- C = 1 бал
Результати:
26–30 балів:
Ви чудово вмієте будувати діалог із дитиною! Ваша увага, розуміння та спокій створюють атмосферу довіри та підтримки. Продовжуйте в тому ж дусі!
20–25 балів:
Ваш рівень спілкування хороший, але є моменти для вдосконалення. Зверніть увагу на те, щоб більше слухати дитину і частіше визнавати її почуття.
15–19 балів:
Ваш діалог із дитиною потребує покращення. Можливо, ви часто відволікаєтеся або висловлюєте емоції надто різко. Попрацюйте над терплячістю та підтримкою.
Менше ніж 15 балів:
Проблеми в спілкуванні з дитиною. Ви, можливо, критикуєте більше, ніж слухаєте, або ігноруєте емоційні потреби дитини. Постарайтеся створити безпечний простір для діалогу, починаючи з простих запитань та уважного слухання.
Побудова історії
Що дає дитині складання терапевтичної історії
- Вихід для емоцій
Дитина може висловити почуття, які важко сказати напряму: страх, гнів, сум. - Розуміння своїх переживань
Через історію дитина вчиться називати свої емоції та розуміти їхній вплив на неї. - Полегшення від важкого досвіду
Озвучуючи травматичні події, дитина знімає частину напруги й починає відчувати полегшення. - Контроль над ситуацією
Розповідаючи історію, дитина стає “автором” своїх переживань, а не лише жертвою подій. - Формування позитивного завершення
Дитина може знайти способи закінчити історію на позитивній ноті, що допомагає відчути надію. - Побудова довіри
Процес розповіді укріплює зв’язок із дорослим, який слухає та підтримує. - Розвиток уяви та самовираження
Створення історії розвиває творче мислення і дозволяє дитині знайти власний спосіб говорити про свої переживання. - Пошук рішень
У вигаданому сюжеті дитина може “програти” різні способи вирішення своїх проблем. - Зменшення страху
Виголошені проблеми здаються менш страшними, коли їх можна обговорити у формі гри чи розповіді. - Навички саморефлексії
Дитина вчиться аналізувати себе, розуміти, чому вона відчуває те, що відчуває, і як із цим жити.
Що дає батькам складання терапевтичної історії з дитиною
- Краще розуміння дитини
Через історію батьки дізнаються, що турбує дитину, які в неї страхи, переживання та мрії. - Емоційний зв’язок
Спільне складання історії зміцнює довіру та зближує батьків із дитиною. - Інструмент для підтримки
Це спосіб допомогти дитині пережити складні події, не змушуючи її говорити напряму про біль. - Можливість побачити проблему з іншого боку
Історія часто допомагає зрозуміти, як дитина бачить і переживає ситуацію. - Контекст для розмови
Легше обговорювати складні теми, використовуючи вигаданих героїв чи казкові ситуації. - Шлях до вирішення конфліктів
Батьки можуть побачити, де саме дитина відчуває себе вразливою, і спільно знайти способи допомогти. - Зниження напруги в сім’ї
Історія дозволяє озвучити проблеми у безпечній формі, що зменшує емоційну напругу. - Відчуття участі в житті дитини
Батьки стають активними учасниками процесу, що допомагає дитині почуватися важливою та потрібною. - Можливість навчати через гру
Батьки можуть допомогти дитині побачити, як долати труднощі, моделюючи це в історії. - Поліпшення власного сприйняття батьківства
Спільна творчість нагадує батькам, що їхня підтримка важлива, і допомагає відчути гордість за свою роль у житті дитини.
Як стимулювати дитину до складання терапевтичної історії
- Створіть безпечне середовище
Поговоріть у тихому місці, де дитина відчуватиме себе захищеною. - Почніть із простого
Поставте легке запитання: “Що тебе радує?” або “Що було сьогодні цікавого?”. - Використовуйте ігрові форми
Малювання створення історій, коміксів допомагають дитині виражати почуття. - Запропонуйте почати з вигаданого персонажа
Наприклад: “Розкажи про героя, який щось пережив. Що з ним сталося?”. - Не тисніть
Якщо дитина мовчить, це нормально. Дайте їй час і покажіть, що ви поруч. - Підтримуйте будь-який початок
Наприклад: “Це важливо, що ти це сказав”, навіть якщо дитина сказала щось коротке чи просте. - Називайте почуття, які може відчувати дитина
Наприклад: “Мені здається, це могло бути страшно для тебе. Це так?”. - Попросіть описати через образи чи метафори
“Якби твої почуття були тваринами/кольорами, то якими?” - Будьте терплячими
Складання історії може зайняти час. Дитина відкриватиметься поступово. - Підтримайте кінцівку історії
Якщо дитина говорить про щось болісне, допоможіть завершити позитивним моментом: “Що б ти хотів, щоб сталося далі?”.
Правила успішного складання терапевтичної історії
- Безпека та комфорт
Забезпечте спокійні обставини, щоб дитина почувалася захищеною. - Доброзичливий тон
Говоріть лагідно, уникайте критики чи засудження. - Дозвольте дитині бути головним автором
Не нав’язуйте своїх ідей, давайте дитині свободу висловлювати свої думки. - Використовуйте знайомі образи
Залучайте персонажів або сюжети, близькі до дитини: улюблені казки, тварини чи ситуації з її життя. - Сприяйте прояву емоцій
Запитуйте: “Як ти думаєш, що відчував цей герой?” або “Що він хотів зробити далі?”. - Завжди завершуйте позитивно
Підтримуйте завершення історії на оптимістичній ноті, щоб дитина відчула надію та силу. - Слідкуйте за реакціями дитини
Якщо дитина виглядає напруженою або відстороненою, змініть підхід або зробіть паузу. - Будьте терплячими
Не поспішайте — іноді історія потребує часу, щоб “розгорнутися”. - Враховуйте вік та інтереси
Використовуйте просту мову та сюжети, зрозумілі дитині. - Допомагайте, але не домінуйте
Пропонуйте ідеї, якщо дитина вагається, але залишайте ініціативу за нею.
Малювання історії
Сенс малювання кожної частини терапевтичної історії на окремому аркуші
- Розділення етапів та фокусування
- Малюючи кожен етап окремо, дитина краще концентрується на конкретному моменті історії. Це дозволяє уникнути перевантаження емоціями або деталями.
- Покрокове опрацювання переживань
- Кожна частина історії відповідає певному етапу емоційного досвіду. Малювання дозволяє дитині поступово і безпечно проходити через складні ситуації, від відчуття безпеки до вирішення проблеми.
- Візуалізація і дистанціювання
- Зображення допомагають дитині перенести свої почуття на папір і подивитися на них “з боку”. Це зменшує емоційне навантаження і дає змогу краще зрозуміти ситуацію.
- Символізація та спрощення
- Через малюнок дитина може виразити те, що важко передати словами. Кольори, форми, образи стають символами її емоцій та думок.
- Створення простору для рефлексії
- Після завершення всіх малюнків дитина і дорослий можуть разом роздивлятися їх, обговорювати зміни в емоціях героя чи подій, відзначати позитивні моменти.
- Посилення почуття контролю
- Дитина бачить, як історія “будується” крок за кроком. Це допомагає їй відчути, що вона може впливати на розвиток подій і знаходити рішення для складних ситуацій.
- Збереження досягнень
- Кожен аркуш стає частиною завершеної історії. Це підкреслює важливість усіх етапів і дозволяє дитині пишатися своєю роботою.
- Гнучкість у зміні історії
- Якщо дитина захоче щось додати чи змінити в певному етапі, це легко зробити, не впливаючи на інші частини.
- Формування завершеності
- Малюнки на окремих аркушах створюють структуру історії. Коли всі частини зібрані разом, це дає відчуття завершеності та успіху.
- Пам’ятка для саморефлексії
- Ці малюнки можна зберегти як нагадування про те, як дитина справлялася зі складною ситуацією. Це зміцнює її впевненість у власних силах.
Чому зручно малювати терапевтичні історії на планшеті
- Легко виправляти
- Якщо щось не сподобалося, можна стерти або змінити без зайвих зусиль.
- Багато інструментів
- Є кольори, пензлі, форми — усе в одному місці.
- Зручно зберігати
- Малюнки не губляться, зберігаються в одному файлі або папці.
- Можна додавати деталі
- Легко змінювати або доповнювати історію на будь-якому етапі.
- Економія паперу
- Не потрібно купувати багато аркушів або фарб, усе вже є.
- Легко ділитися
- Малюнок можна швидко показати терапевту, вчителю чи іншому дорослому.
- Сучасний підхід
- Для дітей планшет — це звичний інструмент, тому процес виглядає цікавим і знайомим.
- Можливість додати мультимедіа
- До малюнків можна додати текст, звук або навіть анімацію, щоб зробити історію ще живішою.
Схема побудови історії

Думки, емоції, поведінка і тілесні прояви в історії та діалогу
У когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) Схема побудови історії та діалогу передбачає структурований підхід до дослідження того, як думки, емоції, поведінка і тілесні прояви взаємодіють і впливають одна на одну. Цей метод допомагає людям, особливо дітям, зрозуміти зв’язок між тим, що вони думають, відчувають, роблять і як їхнє тіло реагує. Терапевти використовують цю схему, щоб допомогти дітям та дорослим розбити стресову або неприємну подію на зрозумілі частини. Розглядаючи думку, емоцію, поведінку і тілесні прояви окремо, клієнти починають бачити закономірності й розуміти, як їхній розум і тіло реагують на тригери.
1. Думка (Що думаємо?)
Пояснення: Це переконання, сприйняття або інтерпретація людиною ситуації. Важливо визначити конкретну думку або ідею, яка виникає у відповідь на подію. Приклад: Якщо дитина бачить собаку, яка біжить до неї, її думка може бути: «Собака збирається мене вкусити», що відображає страх або очікування небезпеки.
2. Емоція (Що відчуваємо?)
Пояснення: Це почуття або емоційні стани, що виникають у результаті думок. В КПТ важливо чітко позначити і зрозуміти ці емоції. Приклад: У наведеній ситуації дитина може відчувати страх, тривогу або навіть паніку у відповідь на думку про укус.
3. Поведінка (Що робить або говорить?)
Пояснення: Це будь-які дії або вербальні вирази, що виникають унаслідок думки й емоційної реакції. Поведінка часто показує, як людина виражає або справляється зі своїми емоціями. Приклад: Дитина може закричати, втекти або спробувати заховатися, щоб захистити себе від уявної загрози.
4. Тілесні прояви (Що з нами відбувається?)
Пояснення: Це фізичні реакції, що супроводжують емоційний і когнітивний досвід. Тілесні прояви часто є прямою відповіддю на емоційний стан і можуть включати зміну серцебиття, напругу м’язів, пітливість або інші фізичні симптоми стресу. Приклад: Дитина може відчувати, як прискорюється серцебиття, пітніють долоні або виникає відчуття здавлення в грудях при страху.
Схема процесу в середені кожного блоку

Геймификация малюнків
Як застосовувати гейміфікацію до малюнків з травматичною подією
Для чого?
- Використовуються при роботі з травматичним досвідом.
- Є терапевтичним ритуалом, що допомагає дитині символічно відпустити негативні переживання.
- Призначені для подолання відчуття відсутності контролю над власними спогадами.
Психологічний ефект
- Активна робота над проблемою.
- Вираження негативних емоцій, які важко виразити словами.
- Символічне звільнення від травми.
- Відновлення самоконтроля.
- Стимул для обговорення і рефлексії.
Увага!
Зверніть увагу при роботі з травматичними образами!
- Це не професійний сеанс лікування.
- Не всі методи однаково ефективні для всіх дітей.
- Процес проходить під контролем дитини, за підтримки дорослого.
- Варто заохочувати дитину випробувати кожен метод повною мірою та виявити, що для неї найкраще.
- Якщо певний метод для дитини не ефективний, це не її провина, і на цьому треба наголосити із самого початку.
Протипоказання стосуються лише стану дитини – якщо вона нестабільна, наприклад, дитина перебуває в гострому психотичному стані, то застосовувати гейміфікацію не можна. Дитина має бути стабільна, щоб опрацьовувати травму. Єдиний випадок, коли метод можна застосовувати в гострому стані, – коли потрібно допомогти дитині одразу після серйозної стресової ситуації. Наприклад, якщо дитина щойно пережила обстріли – це не психічний, а гострий психологічний стан, з яким спрацює метод гейміфікації.
Очікуваний результат
CBT-фокус дозволяє усвідомлено працювати з емоціями, використовуючи уяву як інструмент контролю.Після опрацювання травматичного спогаду із допомогою техніки гейміфікація малюнку дитина зможе відсторонено дивитися на ситуацію, а не переживати її знову і знову. Пережита стресова ситуація стає просто спогадом, картинка не така яскрава, а рівень стресу зменшується. Так, цей спогад уже не впливає на дитину й вона не витрачає на нього сили й ресурс.
Метод екрану з використанням технік CBT
Вступ:
Цей метод допомагає дітям змінити сприйняття травматичних образів за допомогою поступових уявних змін. Техніки когнітивно-поведінкової терапії (CBT) спрямовані на перебудову негативних асоціацій та розвиток відчуття контролю.
Увага!
Використовуйте інструмент захисту від знищення в процесі гейміфікації (спалювання, розбивання). Важливо щоб дитина відчувала себе в безпеці та мала можливість захистити важливе для неї. Дитина не повинна випадково знищувати себе, тих кого вона хоче захистити, те що вона хоче захистити на малюнку.
Техніка 1: Метод екрану
| КРОКИ | ОПИС |
|---|---|
| КРОК 1 | Роздивитись свою картинку травматичної події. Запропонуйте дитині описати малюнок. Запитайте: Що ти відчуваєш, коли дивишся на це зображення? Психологічний ефект: изначити, які емоції чи думки найбільше викликає цей образ. |
| КРОК 2 | Змінити малюнок на чорно-білий. Запропонуйте дитині у додатку застосувати гейміфікатор та вимкнути кольори, щоб малюнок став чорно-білим. Запитайте: Чи стало менш страшно чи тривожно, коли кольори зникли? Психологічний ефект: Зменшити емоційний вплив через зміну візуального сприйняття. |
| КРОК 3 | Програти історію. Попросіть дитину програти історію, як кадри у фільмі за допомогою програвача додатку. Запитайте: Як ти почуваєшся, коли просто дивишся на ці події з боку, як глядач? Психологічний ефект: Дистанціювати дитину від травматичного досвіду. |
| КРОК 4 | Зупинити кадр. Попросіть дитину натиснути кнопку стоп у програвачі та зупинити історію на найбільш тривожному моменті. Запитайте: Як виглядає подія, коли вона застигла? Чи здається вона менш загрозливою? Психологічний ефект: Створити відчуття контролю через “керування” зображенням. |
| КРОКИ 5 - 7 | Перемотати назад, відтворити повільно. Запропонуйте дитині у додатку перейти на кінець історії , а потім програти її вперед, але повільно. Запитайте: Як це відчувається, коли події рухаються у зворотному порядку чи повільніше? Психологічний ефект: Перебудувати негативні асоціації та додати елемент гри. |
| КРОКИ 8 - 10 | Зміна кольорів, розмиття, зникнення зображення. Запропонуйте дитині змінити малюнок за допомогою гейміфікаторів: - змінити на малюнку кольори (наприклад, малюнок стає синім чи зеленим); - використати розмиття та зробити малюнок розмитим та нечітким; - використати розмиття, щоб малюнок поступово зник. Запитайте: Що ти відчуваєш, коли малюнок зникає? Чи стає легше? Психологічний ефект: Допомогти дитині уявно зменшити силу травматичного спогаду. |
| КРОК 11 | Натиснути “вимкнути”. Запропонуйте дитині у додатку повністю стерти зображення за допомогою кнопки видалити. Запитайте: Що змінилося, коли зображення зникло? Як ти почуваєшся тепер? Психологічний ефект: Закріпити відчуття завершеності та контролю. |
Продовжуйте вправу протягом кількох хвилин, щоб дитина змогли потренуватися змінювати різні аспекти зображення.
Техніка 2: Дистанціювання
| КРОКИ | ОПИС |
|---|---|
| КРОК 1 | Подивитись на малюнок травматичної події. Дитина описує свої емоції, пов’язані з малюнком. Психологічний ефект: визначити, які емоції чи думки найбільше викликає цей образ. |
| КРОК 2 | Віддалити зображення. Запропонуйте дитині у додатку віддалити зображення від себе, зробивши його все меншим і меншим. Запитайте: Що ти відчуваєш, коли малюнок стає далеким і майже зникає? Психологічний ефект: Створити фізичну та емоційну дистанцію, щоб зменшити напругу. |
Техніка 3: Рамка
| КРОКИ | ОПИС |
|---|---|
| КРОК 1 | Домалювати рамку навколо зображення. Запропонуйте дитині в додатку за допомогою гейміфікатора взяти малюнок у рамку. Запитайте: Як ти почуваєшся, коли малюнок у рамці? Чи став він менш реальним? Психологічний ефект: Обмежити вплив образу, перетворивши його на щось контрольоване. |
| КРОК 2 | Змінити розмір і положення зображення. Запропонуйте дитині у додатку віддалити малюнок у рамці, зменшуючи його, та наблизити малюнок, збільшуючи його. Запитайте: Чи змінюються твої відчуття, коли малюнок рухається? Психологічний ефект: Допомогти дитині усвідомити, що вона керує цим процесом. |
| КРОК 3 | Руйнування рамки або зображення. Запропонуйте дитині у додатку за допомогою гейміфікатора розбити чи спалити малюнок у рамці. Запитайте: Що ти відчуваєш, коли малюнок знищується? Психологічний ефект: Завершити роботу з образом, перетворивши його на щось незначне. |
Техніка 4: Позитивні контрзображення
| КРОКИ | ОПИС |
|---|---|
| КРОК 1 | Намалювати позитивний образ. Запропонуйте дитині намалювати новий малюнок, який символізує радість, безпеку чи спокій. Запитайте: Що ти відчуваєш, дивлячись на цей новий образ? Психологічний ефект: Переключити увагу на позитивні асоціації. |
| КРОК 2 | Накладення позитивного образу. Запропонуйте дитині у додатку перекрити малюнок з обтяжливим образом малюнком з позитивним образом. Запитайте: Що відбувається з важким малюнком, коли його закриває позитивний? Психологічний ефект: Замінити негативне сприйняття позитивним досвідом. |
Техніка 5: Приховування образу
| КРОКИ | ОПИС |
|---|---|
| КРОК 1 | Сховати зображення. Попросіть дитину у додатку за допомогою гейміфікатора скласти малюнок. Попросить після цого сховати складений малюнок у сейф наданий в додатку, або намалювати безпечне місце (сейф, камінь, уявний ящик, лабіринт) і сховати малюнок туди. Запитайте: Чи відчуваєш ти себе легше, коли зображення сховане? Психологічний ефект: Допомогти дитині залишити образ у “безпечному місці”. |
Техніка 6: Руйнування
| КРОКИ | ОПИС |
|---|---|
| КРОК 1 | Знищити малюнок. Запропонуйте дитині у додатку, використовуючи гейміфікатори, спалити, розбити чи розірвати малюнок. Запитайте: Як ти почуваєшся, коли цей образ зникає? Психологічний ефект: Допомогти дитині усвідомити, що вона має контроль над своїми спогадами. |
Результати роботи з травмою
У чому полягають покращення від малювання терпевтичних історій
Як зрозуміти, що історія допомогла дитині?
- Історія не зашкодила: Навіть якщо зараз дитині не потрібна допомога, або якщо історія не зовсім про її ситуацію, вона все одно буде корисною і безпечною.
- Історія має початок і кінець: Це допомагає дитині сприйняти її як завершену та залишити в минулому.
- Дитина побачила себе в героєві: Вона впізнала свої почуття чи ситуацію в історії та змогла подивитися на них ніби з боку.
- Емоційне залучення: Дитина брала активну участь у створенні історії – обирала героя, придумувала події, малювала ілюстрації. Це зробило процес важливим для неї.
- Все зрозуміло і послідовно: У сюжеті зрозуміло, хто що робив і чому.
- Ненав’язливий висновок: Історія містить висновок або думку, які не викликають у дитини відчуття тиску чи роздратування.
- Зниження негативних почуттів: Обговорення події більше не викликає сильних негативних емоцій.
- Виняток: Допускаються почуття суму або жалю за втратою, які є природними. Наприклад, після інтенсивної фази жалоби, що виникає через втрату близької людини, з’являється розуміння, що:
- Емоціями можна керувати свідомо.
- Жалоба не має асоціюватися з відчуттям загрози чи негативними самопереконання.
- Виняток: Допускаються почуття суму або жалю за втратою, які є природними. Наприклад, після інтенсивної фази жалоби, що виникає через втрату близької людини, з’являється розуміння, що:
Такий підхід дозволяє дитині не лише опрацювати переживання, але й зробити важливі висновки, що сприяють її психологічному зростанню та формуванню стресостійкості.
Ознаки успішного складання терапевтичної історії
- Дитина активно залучена
Вона сама додає персонажів, ситуації чи емоції до історії. - Емоції озвучені
Дитина починає говорити про почуття героїв, які відображають її власні переживання. - З’являється полегшення
Помітно, що дитина стала спокійнішою або відчуває себе краще після завершення історії. - Історія містить вирішення проблеми
Дитина знаходить спосіб допомогти герою подолати труднощі, що вказує на її внутрішню роботу над проблемою. - Дитина проявляє творчість
Її фантазія розкривається через нові деталі, ідеї або нестандартні рішення. - Відчуття довіри
Дитина охоче ділиться думками та не боїться говорити про складні теми. - Спокійний та логічний розвиток сюжету
Якщо історія має зрозумілий хід подій, це свідчить про внутрішню організованість думок дитини. - Дитина хоче продовжувати
Вона сама пропонує нові епізоди чи розвиває сюжет далі. - Позитивний фінал
У завершенні історії присутні оптимізм, надія чи вирішення конфлікту. - Зміцнення стосунків
Ви помічаєте, що дитина стала більш відкритою та довірливою у спілкуванні.
Очікувані результати:
Формування довірливих стосунків:
- Налагодження контакту між дорослими й дітьми.
- Посилення інтенсивності та якості спілкування.
Розуміння емоцій і мислення:
- Дорослий отримує можливість краще розуміти думки та почуття дитини.
- Дитина пізнає внутрішній світ дорослого.
Розвиток комунікації:
- Навчання дорослих і дітей ділитися своїми проблемами.
- Вміння систематизувати події в окрему історію, що допомагає визначити причини й наслідки та ухвалювати рішення на основі власного досвіду.
Побудова цінностей та самопізнання:
- Розуміння доцільної та недоцільної поведінки, важливих і другорядних цілей через аналіз історій.
- Дитина поступово відкриває власні можливості та потенціал.
Особиста безпека та стресостійкість:
- Зростання відчуття безпеки завдяки розумінню, на що дитина може впливати, а що є поза її контролем.
- Формування реалістичного сприйняття себе, помилок і толерантного ставлення до розчарувань.
- Виявлення альтернативних моделей поведінки.
Ціннісні орієнтири:
- Історії допомагають сформувати уявлення про життєві цінності.
- Профілактика «синдрому дефіциту історій», який може призводити до залежності від телебачення, комп’ютерних ігор чи Інтернету.
Розвиток ідентичності та самооцінки:
- Посилення самооцінки й формування ідентичності.
Інтелектуальний розвиток:
- Зростання IQ через усвідомлення власних емоцій і почуттів інших.
Навички спілкування:
- Уміння слухати, не перебивати співрозмовника та будувати структуровані відповіді.
Тест: Чи вдалося вам скласти успішну терапевтичну історію з дитиною?
Виберіть один із трьох варіантів відповіді:
- A: Так, повністю.
- B: Частково.
- C: Ні.
1. Чи була дитина зацікавлена і брала активну участь у створенні історії?
- A: Так, вона із задоволенням пропонувала ідеї.
- B: Вона трохи долучалася, але швидко втрачала інтерес.
- C: Ні, вона була пасивною або не хотіла брати участь.
2. Чи згадувала дитина емоції героїв, які можуть відображати її власні переживання?
- A: Так, відкрито говорила про почуття героїв.
- B: Лише кілька разів згадала про емоції.
- C: Ні, не звертала на це уваги.
3. Чи змінився настрій дитини на краще після складання історії?
- A: Так, вона виглядала спокійнішою або щасливішою.
- B: Її настрій майже не змінився.
- C: Ні, вона залишилася напруженою або засмученою.
4. Чи придумала дитина для героя спосіб вирішення його проблем?
- A: Так, вона пропонувала рішення самостійно.
- B: Вона потребувала моєї допомоги, щоб знайти рішення.
- C: Ні, вона не змогла придумати розв’язання проблеми.
5. Чи проявляла дитина творчість у створенні сюжету (наприклад, вигадувала цікаві ідеї)?
- A: Так, вона була дуже креативною.
- B: Її ідеї були простими, але цікавість була.
- C: Ні, вона майже не проявляла ініціативи.
6. Чи змогла дитина через історію торкнутися важливих або складних тем?
- A: Так, вона говорила про те, що її турбує.
- B: Лише частково, не дуже глибоко.
- C: Ні, ми залишилися на поверхневих темах.
7. Чи був сюжет історії логічним і послідовним?
- A: Так, він розвивався плавно і зрозуміло.
- B: Місцями були хаотичні зміни, але загалом усе вийшло.
- C: Ні, сюжет був безладним або обривався.
8. Чи виявила дитина бажання продовжувати історію чи придумати нові деталі?
- A: Так, вона хотіла розвивати сюжет далі.
- B: Лише трохи зацікавилася продовженням.
- C: Ні, вона не виявляла бажання.
9. Чи завершилася історія на позитивній ноті?
- A: Так, ми придумали гарний фінал, що додав надії.
- B: Фінал був нейтральним, без чіткої розв’язки.
- C: Ні, історія закінчилася невизначено або негативно.
10. Чи відчули ви зміцнення довіри та зв’язку з дитиною після цієї історії?
- A: Так, ми стали ближчими.
- B: Є деякі позитивні зміни, але незначні.
- C: Ні, я не відчув змін.
Підрахунок балів:
- A = 3 бали
- B = 2 бали
- C = 1 бал
Результати:
- 26–30 балів: Ви створили дуже успішну терапевтичну історію! Це допомогло дитині розкритися, опрацювати свої почуття та зміцнити ваш зв’язок.
- 20–25 балів: Історія була корисною, але є аспекти, які можна покращити, наприклад, глибше опрацювання почуттів або розвиток сюжету.
- 15–19 балів: Результат середній. Можливо, дитина потребує більше часу, підтримки або інтересу до цього формату.
- Менше ніж 15 балів: Історія не досягла своєї мети. Спробуйте змінити підхід: створіть безпечні умови, використовуйте прості образи та проявіть більше терпіння.
Схема трансформації думок під час складання історії:
Страх → Відчуття захищеності та впевненості
Обтяжливі думки:
- Я самотній.
- Я в небезпеці. Я можу померти.
- Я не здатний нічого зробити.
- Я безпомічний.
- Я не можу себе захистити.
- Я пропав.
Цілющі думки:
- Завжди є хтось, хто може мені допомогти.
- Є хтось, хто мене любить.
- Все минуло. Я вижив.
- Я можу керувати ситуацією.
- Я можу собі допомогти. Я можу щось зробити.
- Я можу (навчитися) себе захистити.
- Я в безпеці.
Низька самооцінка → Відчуття власної гідності та впевненості у собі
Обтяжливі думки:
- Я погана дитина.
- Я поганий, я жахливий.
- Я ні на що не здатний.
- Я мав би соромитись.
- Мене не можна любити.
- Я невдаха.
- Я невмійко.
- Я мушу бути таким, як цього хоче Х.
- Я все роблю погано.
- Я не важливий для Х.
- Я не вартий, щоб мене любили (Х).
- Я не такий.
- Я дурний.
- Я слабак.
- Я ніщо (я незначний).
- Я не заслуговую, щоб мене любили.
- Я жахливо виглядаю. Мій… жахливий.
Цілющі думки:
- Я добра дитина.
- Зі мною все гаразд.
- Я можу (чогось) навчитися.
- Я такий, який є, і це добре.
- Мене можна любити.
- Я щасливчик. Я маю право бути щасливим.
- Я зумію це зробити.
- Я маю право бути собою.
- Я маю право на помилки.
- Я важливий для себе.
- Я вартий любові.
- Я такий, як треба.
- Я можу навчитися на власних помилках.
- Я сильний. Я можу навчитися бути сильним.
- Я є я. Я маю право бути собою.
- Я заслуговую на любов і можу її отримувати.
- Я в порядку (я нормальний, я вартий любові).
Почуття провини → Прийняття себе та своїх дій
Обтяжливі думки:
- Я винен. Я мав би діяти інакше.
- Я зробив помилку.
- Я себе ненавиджу.
- Я не можу собі довіряти.
Цілющі думки:
- Я зробив те, що міг.
- Я навчився на помилці. Я можу навчатися на помилках.
- Я можу собі пробачити. Я можу себе любити.
- Я можу собі довіряти (навчитися).
Безпорадність → Контроль і вибір
Обтяжливі думки:
- Я не можу отримати те, що мені потрібно.
- Я не можу розраховувати на успіх.
- Я не можу нікому довіряти.
- Я завжди у всьому винен.
- Я самотній (мене покинули).
- Я не можу цього допустити.
- Я мушу це робити. Я мушу це робити далі.
Цілющі думки:
- Я можу сам щось зробити.
- Я можу бути успішним.
- Я можу вирішувати, кому довіряти.
- Я можу вирішувати, за що я відповідальний.
- Я можу знайти друзів.
- Я можу вирішити, чи допустити це.
- Я можу це зробити по-іншому. Я маю вибір.


